«Чи ж бачите ви нас, рідні, зі Святих Небес? Чи там болять ваші рани?»
Мар’янівська громада знову назавжди попрощалася з Героєм. Сумна звістка про загибель на війні Івана Лагановського сколихнула селище 20 жовтня. Ніхто не хотів думати, що вже повік не зустріне на вулицях цього завжди усміхненого й доброзичливого патріота
Через кілька днів уже назавше 24-річний Іван приїхав на батьківщину в домовині. Й осінь заридала з людьми падолистом, квіти на його останній земній дорозі в’янули від смутку за молодим життям, а сліз від болю втрати не стримували ні жінки, ні чоловіки.
– А знаєте, наш Іван 23 лютого поїхав у Польщу на заробітки. Але наступного дня, як почалася війна, він примчав додому, щоб стати в ряди захисників України. Так по-справжньому він любив свою країну, всіх нас, – розповіла словами, сповненими материнської теплоти, секретар Мар’янівської селищної ради Ольга Васюренко.
Ще не минуло й двох тижнів, як у центрі Мар’янівки відкрили банер на честь загиблих захисників і Героїв, які відійшли у засвіти. Таке спільне рішення прийняли голова Мар’янівської селищної ради Олег Басалик, працівники ради, виконавчий комітет і депутатський корпус. Участь у відкритті цього своєрідного символу пам’яті побажало взяти духовенство. Його освячення, молебень до Богородиці і Літію за убієнних воїнів звершили священнослужителі Православної церкви України: настоятель Свято-Іовського храму села Борисковичі отець Сергій Кравчук, настоятель храму святих Петра і Павла Мар’янівки отець Віктор Куць, настоятель Свято-Покровського храму села Брани отець Іван Ізай, настоятель Свято-Михайлівського храму Бужан отець Павло Сукманський, настоятель Свято-Анно-Зачатіївського храму Ржищева отець Роман Грінка, настоятель Свято-Петро-Павлівського храму, що в Галичанах, отець Андрій Апольчук, настоятель Свято-Троїцького храму села Лобачівка отець Сергій Петрощук, а також священник Церкви Покрови Пресвятої Богородиці Луцького екзархату Володимирського деканату Київської митрополії Роман Ставінський і пастор релігійної громади Церкви християн віри євангельської п’ятидесятників «Спасіння» селища Мар’янівка Сергій Рузак.
Скорботне дійство озвучили словами шани начальник відділу культури комунальної установи «Центр надання культурних послуг» Оксана Величко й діловод Ольга Гаврисюк. Щирі слова про легендарних земляків тоді промовили голова Мар’янівської селищної ради Олег Басалик, секретар ради Ольга Васюренко, духовні наставники, старости довколишніх округів.
Наш Іван 23 лютого поїхав у Польщу на заробітки. Але наступного дня, як почалася війна, він примчав додому, щоб стати в ряди захисників України.
…На банері – світлі обличчя Миколи Володимировича Кривов’язова, Артура Едуардовича Ключковича, Івана Володимировича Висоцького, Анатолія Касіяновича Гаса і Михайла Васильовича Харківа, Сергія Володимировича Новака, Віктора Степановича Свєнтика, Олега Миколайовича Бартошука, Тараса Івановича Мельника, Анатолія Анатолійовича Проценка. Разом з ними Ангелом із мечем тепер ми уявляємо й Івана Руслановича Лагановського.
Його душа полинула на Небеса з поля бою на Донеччині. Важко пораненого побратима намагався винести з-під граду вибухів і осколків один із командирів 14-ї ОМБр, але завадила наступна смертоносна вибухова хвиля.
Відспівали захисника у Петро-Павлівському храмі Мар’янівки, похоронили в сусідньому Цегові вже третім, хто не повернувся в рідне село, визволяючи Україну від російської нечисті.
Не переповісти словами болю від важкої втрати мами Світлани, трьох братів Героя, всієї його родини. Мріяли ж бо про його весілля, діточок…
«Чи бачите ви нас, рідні, зі Святих Небес? Чи тужите за нами і за своєю Українонькою? Чи там болять ваші рани? Чи прилинете ви до рідних хат навесні журавлями?» – ці запитання на похороні сяяли сльозами в очах матерів і батьків, вдів, друзів…