«Усі ми хочемо найшвидше вигнати з нашої рідної землі цих варварів і дочекатися Перемоги».
80-річна лучанка власноруч виготовляє бліндажні свічки для армії
–А як же інакше? Кожен свідомий українець повинен розуміти: треба або бути там, на фронті, або робити щось корисне для Перемоги над озвірілим ворогом тут, в тилу, – Ольга Степанівна досить емоційно розпочала нашу розмову
Категорично відмовлялася від того, аби про неї писали, – вважає, що це мізерія порівняно з потужною підтримкою ЗСУ, яка надходить від волонтерів з усіх районів і міст Волині.
Вийшла на зв’язок із цією неординарною жінкою, коли прочитала, що Ольга Степанівна виготовила 150 окопних свічок й частину з них уже передала на фронт.
– Зараз воском форми заливаю, – мовила, зробивши невеличку перерву, моя співрозмовниця. – Ящики паперові для основи дають мені в супермаркеті «Сільпо», там уже мене сприймають як свою людину. Металеві баночки беру в барах. Найкраще підходять з-під кукурудзи. Волонтери кажуть, що така свічка горить 5–7 годин, що дуже важливо для наших солдатів на передовій. Найбільше ємностей доставляють мені знайома пані Тетяна й студент одного з місцевих коледжів Назар. Решту складників отримую від добрих людей: віск дарують лучанин Михайло Григорович Цибулін, ще один пасічник Михайло, який торгує на Старому ринку, прізвища якого, на жаль, як і ще одного подружжя продавців, не знаю. А парафін дають у двох луцьких храмах – Свято-
Хрестовоздвиженському і Холмської Ікони Божої Матері. Щиро дякую усім за щедрість душі. Вірю, що тепло сердець цих благодійників передається нашим бійцям.
Вірю, що тепло сердець благодійників передається нашим бійцям.
Ольга Степанівна почала займатися виготовленням бліндажних свічок після того, як з перших днів війни пішов захищати Батьківщину її син Ігор. Як це правильно і швидко робити, дізналася з інтернету. Спробувала – вдалося.
До речі, Ольга Степанівна все життя пропрацювала в ПрАТ «Волиньобленерго». Починала з інженера-конструктора, згодом двадцять років очолювала профспілкову організацію працівників енергетики і електротехнічної промисловості області. На заслужений відпочинок пішла аж у 74 роки. Але і нині, у 80, жінка не може сидіти, склавши руки. Для неї велика втіха – спілкуватися з людьми, старається вникати в різні сфери життя, знати, що відбувається довкола, бути комусь потрібною. Постійно чомусь навчається.
Зі слів Ольги Степанівни, вона цікавиться нетрадиційними методами лікування, має диплом фітотерапевта. Серйозно взялася за траволікування. Каже, що багато чого почерпнула зі старовинних книг, які брала у друзів. Завдяки цьому вдалося розробити рецепти ліків, якими можна повністю вилікувати псоріаз.
Мимоволі знову переходимо до головної теми – про війну, потреби військових, підтримку армії всіма українськими патріотами і світом. Ольга Степанівна каже, що зараз для неї найголовніше – щодня почути сина, який воює. Тому з телефоном ні на мить не розлучається, навіть коли зайнята.
– У важкі хвилини виручають молитви, – розповідає. – Щоразу перед початком цієї роботи читаю «Отче наш», «Богородице Діво…», псалми. Мені ніхто не заважає. Живу одна, хоч діти й онуки мешкають у тому ж під’їзді. До речі, до мого волонтерства рідні поставилися дуже схвально. Бо всі ми хочемо найшвидше вигнати з нашої рідної землі цих варварів і дочекатися Перемоги. І вона настане, хоч, на жаль, за неї доводиться платити величезну ціну...
Останні новини:
- Боровся за життя із серпня: на Рівненщині в останню дорогу провели 31-річного захисника (Фото).
- Відео у Київській Лаврі з нібито молитвою за росію вивчають поліція та СБУ (Відео).
- Луцькі патрульні знайшли 6-річну дитину.
- Залізобетонний паркан і колючий дріт: як на Волині відгороджуються від агресивного сусіда (Відео).
- У Росії показали страту «вагнерівця»: голову розбили кувалдою.
- До топ рейтингу винаходів року Time увійшов і український винахід «корисний у війну».
Усі новини російсько-української війни – тут.
