Звідкіля та вразливість?
Мій «орхідейчик». Колонка Оксани Коваленко
– Чому ти раптом так насупився? Нічого ж наче не сталося! – Не скажу. – Будь ласка, скажи! Можливо, разом повернемо тобі гарний настрій
Якійсь дитині, хоч кіл на голові теши, а вона не покаже, що її це якось чіпляє. Але мій хлопчик належить до числа тих, кого навіть сердитий погляд може вивести з рівноваги, не кажучи вже про підвищений тон голосу. Звідкіля та вразливість? Видається, що вроджена, бо ж усі мої четверо люблені однаково, а надчутливий тільки один. Він легко ображається й не любить, щоб його чіпали чи заспокоювали, коли він у такому стані. Шукає собі якийсь куточок (навіть і під столом) і сидить у ньому якийсь час – стільки, скільки вирішить сам. І він же в цьому не унікальний. Останнім часом думаю, що в нього є щось від дітей-орхідей. Що про це відомо?
Кажуть, діти-орхідеї перебувають під постійним «бомбардуванням» саме сенсорної інформації (її отримуємо завдяки органам чуттів).
Орхідеями називають людей, сприйнятливих до будь-яких зовнішніх впливів: вони такі ж чутливі до умов навколишнього середовища, як і ці екзотичні квіти. Кажуть, діти-орхідеї перебувають під постійним «бомбардуванням» саме сенсорної інформації (її отримуємо завдяки органам чуттів). Порівняно з іншими дітьми вони є дуже тямовитими, бо й до усної інформації в них теж підвищена сприйнятливість. Однак вони легко відволікаються і, видається, що не хочуть слухатися. Насправді ж – просто не можуть. Здається, що малі «орхідейки» реагують на все надто гостро, але це все тому, що в душі у них розмаїтий внутрішній світ. За статистикою, надчуттєвою народжується кожна 5 дитина. (Решту (більш розважливих) у психологічній науці іменують «кульбабами». Ті, що проростають навіть крізь асфальт, бо мають усе необхідне для вдалого пристосування до суворостей життя).
Читайте також: Коли мама не поспішає на допомогу. Колонка Оксани Коваленко.
Що має знати дорослий про таких своїх вихованців? Головне, що їхню емоційність (особливо дуже погані відчуття) треба сприймати спокійно. Тобто, якщо таке дитя заявляє, що ненавидить старшу сестру, то не кричіть, не хапайтеся за голову – скажіть, що розумієте, що гнів і лють – теж людські емоції й добре, що вони минають. Малі знатимуть, що вони нормальні, спалахнуть у своїх емоціях, випорснуть наболіле – і їм полегшає, й усе налагодиться.
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
