Як легендарний офіцер морської авіації навічно став Героєм

Головна мета тієї української операції полягала в тому, щоб зробити острів непридатним для використання росіянами як опорної точки. План її передбачав повітряне й морське десантування на Зміїний, знищення всієї техніки росіян і, що не менш важливо, блокування усіх бухт, здатних приймати російські кораблі та катери. Перед самим початком операції «Байрактари» зуміли підловити момент, коли російський зенітний ракетний комплекс «Панцир» був вимкнений, і знищили його. Шлях до острова здавався відкритим.
За даними джерел «Української правди», 7 травня в бік Зміїного висунулись 8 українських вертольотів: по 4 Мі-24 і Мі-8. 

«Паралельно з цим по морю прямували до острова кілька малих броньованих артилерійських катерів проєкту «Гюрза-М». Ще один морський вертоліт Мі-14 курсував вздовж узбережжя Одеської області. Його завданням було забезпечити евакуацію, якщо хтось із учасників штурму її потребуватиме. 

Наші висунулись, прилетіли до острова, почали роботу, але виявилось, що росіяни придумали взагалі небачену штуку. Ми не вірили, поки потім не побачили фотки. Наші сили розбили їхню ППО на острові, але вони в Криму розібрали «Тор» (зенітно-ракетний комплекс. – Ред.) і прив’язали його до палуби якогось катера. І так почали по нас стріляти. Тому наші мусили повертатись, – розповів один зі співрозмовників «УП» в Головному управлінні розвідки України, знайомий із ходом травневого штурму Зміїного. – Втрати України в ході операції становили близько 10 людей і один катер. Крім того, усі вертольоти, які штурмували острів, повернулись на бази. А, за гіркою іронією долі, вертоліт, який був на підстраховці і за штурвалом якого сидів заступник командувача ВМС Ігор Бедзай, росіяни збили над територією Одеської області».

У мого чоловіка завжди була совість чиста, 
а любов до Батьківщини – безмежна.

Полковник Ігор Бедзай – людина без перебільшення легендарна. У 2014 році він виконував обов’язки командувача 10-ї бригади морської авіації, що базувалась у Саках. Після окупації Криму зміг вивести та зберегти бойову техніку, перебазувавши її до Миколаєва. Ось як про ці події згадує його дружина Юлія Бедзай: «Тоді нашу частину атакували російські військові, вимагаючи здати зброю та перейти на бік ворога. 10-та бригада була єдиним підрозділом у ЗСУ, тож на кону було те, що ВМС ризикували залишитись без морської авіації, яка здатна атакувати навіть підводні човни противника. Ми вивезли дітей у безпечне місце, самі повернулись. Ви знаєте, мій чоловік, навіть не чекаючи наказу командира, евакуював у режимі радіомовчання всю справну авіаційну техніку у Миколаїв. Щоправда, із 900 його підлеглих тільки третина поїхала з ним. Інші залишилися в Криму. 

У мого чоловіка завжди була совість чиста, а любов до Батьківщини – безмежна».
Далі він та його побратими продовжили службу, боронячи Україну. Й робив це відважний офіцер до останнього подиху. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння народу, 49-річному воїну посмертно було присвоєно звання «Герой України». Крім того, за життя йому вручили орден Богдана Хмельницького III ступеня, орден «Народний Герой України» та нагородну зброю.       

Вічна пам’ять і слава Герою!

Василина СМЕТАНА

Читайте також: Волинянину вийняли 100 осколків, підлікувався – і знову на фронт!