«Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою…»

Анкета читача «Волині»:

1. Прізвище, ім’я, по батькові, вік, професія по життю… Карпук Володимир Георгійович, 68 років, завжди лікар, тимчасово був політиком.

2. З газетою «Волинь» я…З дитинства, відколи навчився читати. Це понад 60 літ. Завжди люблю цю газету, це дійсно літопис нашого краю впродовж багатьох десятиліть.

3. Коли зрозумів, що війна з росією невідворотна… Ще у 2008-му, коли у москві був прийнятий новий закон, нова доктрина, і один із пунктів, який ми тоді обговорювали з колегами, був про захист російськомовного населення і територій, де є російська мова. Ми зрозуміли, що це робиться під якісь досить агресивні дії.

І, по-друге, коли ми були 8 вересня 2008 року в Грузії і хотіли проїхати на територію Південної Осетії, нас не пустили росіяни. Вийшла група офіцерів і запитали, хто ми. Я кажу: «Ми депутати Верховної Ради України, приїхали подивитися, що тут відбувається». Один нам чітко сказав: «Ви скоро побачите це в Криму». Ми зустрічалися ввечері із Саакашвілі (тоді – президент Грузії. – Авт.), сказали про це, обговорили і дійшли висновку, що це цілком реальні речі. Хотіли у Верховній Раді прийняти постанову зі зверненням до країн світу, але не набрали потрібної кількості голосів через позицію Блоку Юлії Тимошенко і насамперед самої лідерки.

4. Найбільше у цій війні вразило… Мужність і подвиг Збройних сил України. Це такий подвиг, на який не сподівався ні світ, ні росія, і який став вирішальним у тому, що ми відстояли і відстоюємо далі Україну. Я у фейсбуці в перші години нападу написав, що Україна переможе, тому що це дивовижний подвиг.

І друге – зростаюча підтримка світу. Цього також не очікувала насамперед росія. І це також є одим із вагомих факторів, що Україна тримається.

5. Як пояснити феномен українського волонтерства? Це якісь генетичні корені, що українці звикли вирішувати багато питань самостійно. У нас інше мислення, ніж у росіян чи людей «руского міра», які хочуть, щоб за них хтось вирішив. Українці багато розчаровувалися у владі і зрозуміли, в тому числі і з революційних подій, що треба діяти самим. Я просто схиляю голову перед мужністю й організованістю волонтерів. Це те, що залишиться в історії.

6. Чи було голосування у Верховній Раді, про яке шкодуєте, що не так проголосували? Якихось таких, за які надто було б соромно, – ні. По тих питаннях, де були дійсно чіткі протиріччя з моєю позицією, я казав – ні, я за це не буду голосувати. Але політик часто діє для досягнення компромісу, і десь були речі, за які голосував, – більше це питання бюджету, коли потрібні певні компроміси, чи по кадрових призначеннях.

7. Яке головне правило для себе як лікаря вивели за час роботи? Ніколи не треба здаватися і завжди старатися допомагати – за всіляких негараздів і несприятливих умов. Виробив звичку до автоматизму: коли навіть голова затьмарена якимись шокуючими подіями, руки-ноги все одно діють. Тобто за будь-яких обставин треба знаходити можливості для дії, для боротьби.

8. Чи проголосує Верховна Рада за заборону московського патріархату? Сумніваюсь, що проголосують, бо політики дуже багато заграють з виборцями. Але вважаю, що заборонити московський патріархат в Україні треба. Якщо почитати тільки концепцію та ідеологію російську, її основних пропагандистів, то вони діють чітко за ідеологічними засадами російської церкви. «Духівник путіна» Тіхон Шевкунов – це патологічний ненависник України і українського народу. Нещодавно у москві відбулася велика виставка, натхненником якої був Шевкунов, спрямована проти України… Ми бачимо й освячення зброї, і дії російських священників на окупованих територіях, уже три чи чотири митрополити так званого московського патріархату втікли в росію і так далі. Тому – це ворог, який повинен бути заборонений.

І, до речі, коли був наступ у 2014 році, росіяни перли на Україну під слоганом «русскіє ідут». Це є з політики такого собі Віталія Максименка, який 100 років тому був архімандритом Почаївської Лаври. Саме з його ініціативи, до слова, збудовано меморіал Берестейської битви, і там є стенд, присвячений Максименку, хоча він – відданий ідеолог імперії. Російська церква і 100 років тому, і зараз діє в напрямку зміцнення імперії. Багато православних храмів Волині збудовано в ХІХ столітті. І розуміючи їхню роль у загарбанні наших земель, на їх будівництво дуже багато коштів давав особисто цар.

9. Якщо взяти українську історію, то в яке сторіччя хотіли би потрапити, щоб щось змінити? Я вважаю, що якраз наш час надзвичайно вагомий в історії світовій. І погоджуюся з тими людьми, які розуміють, що саме Україна, її Перемога буде визначати подальший розвиток людства, світу не тільки на ХХІ сторіччя, а може, й далі… Тож я дуже щасливий, що живу зараз. Бо це справді дуже визначальний час. Час, коли Україна має шанс – і вона ним скористається – стати потужною, незалежною, суверенною державою.

І ще це час відплати росії за наші віковічні страждання. За Батурин, Полтаву, Голодомор… за все, від чого Україна потерпала впродовж століть від нашого вічного ворога.

10. П’ять книг, які мали б бути в українській хаті? «Біблія», «Дитяча Біблія», «Кобзар», «Історія України» і «Українські народні казки».

11. Яким уявляє пам’ятник майбутній Перемозі? Передусім про це треба питати думки у тих, хто в окопах, хто наближає Перемогу. Але, гадаю, таким пам’ятником насамперед була б незалежна, могутня і красива Україна.

12. Куди найбільше б хотілося поїхати в Україні після Перемоги? У відновлені Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм, Херсон. І вклонитися пам’яті їхніх захисників.

13. Чи можливе прозріння і покаяння росіян? Я над цим питанням дуже багато думав, звідки така агресивність, жорстокість... Навіть Достоєвського перечитував перед війною, і зрозумів, що це деформація психічної хвороби, яка є на хромосомному рівні. Практично невиліковна. Принаймні у найближчій перспективі це нереально, для цього потрібно дуже багато часу… росія з XV століття готова постійно завойовувати нові території.

14. Щоб убезпечитись від нової війни з росією у майбутньому, треба… Перше – глибоке розуміння того, що це наш вічний ворог, що ми завжди маємо бути готовими до нападу. Для цього Україна повинна бути економічно, політично, військово могутньою. А також повернути собі ядерну зброю. Мають бути гарантії безпеки для нас.

І ще дуже важливо, що росія в такому політичному стані і в таких кордонах, як зараз, не може залишатися, бо будуть знову війни. Тобто з ними треба зробити те, що вони пропонували щодо України – їх треба денацифікувати, демілітаризувати тощо. Чому росія не нападала раніше? Бо не мала сил. Але ми пам’ятаємо, що від самого розпаду Радянського Союзу і до цього часу не було проведено демаркацію кордонів. Ми пам’ятаємо конфлікт навколо острова Тузла. Пам’ятаємо, що як плату за газ ми віддали стратегічні бомбардувальники... Як мінімум отримали за ядерну зброю. Усі ці дії були спрямовані на те, щоб вибрати момент і знову загарбати Україну. Я неодноразово казав: росія може «простити» і відпустити навіть країни Балтії, Кавказу, але не може відпустити Україну. Бо без неї відтворення російської імперії неможливо.

15. Україна переможе, бо… З нами Господь. І непереможні Збройні сили України.

Читайте також: «В Україну везуть десятки тисяч генераторів: названо першочергові напрямки».