Курси НБУ $ 41.40 € 45.14
«Вибачте, а ви хто?» – «Власник будинку! А ви що тут забули?» (Повчальна історія)

«Я стара, але не дурна! Їдь сюди негайно!»

Фото із сайту osoblyva.com.

«Вибачте, а ви хто?» – «Власник будинку! А ви що тут забули?» (Повчальна історія)

Мене звати Стефа, нещодавно мені виповнилось 76 років. У мене було гарне здоров’я, бо все життя провела в селі, практично ніяк скарг. А потім однієї миті наче хтось зурочив

Я знепритомніла, впала і зламала ногу. У лікарні провела понад місяць, після чого дочка забрала мене до своєї квартири. Разом із зятем і внуками ми прожили рік.

Потім я стала помічати, що зять якось налаштований проти мене, практично зі мною не говорить, дивиться злим поглядом. Тож вирішила повернутися до свого дому.

– Залишайтеся з нами назавжди! – заявив зять, після того, як я розповіла все дочці.

– Мамо! Вам же тут краще буде! Лікарня близько, а взимку тепліше!

– Дякую, діти, що прихистили мене, але я поїду додому! – сказала я.

Зранку, коли всі пішли на роботу, почала збирати свою маленьку сумку. Доїхала автобусом в село, а коли зупинилась біля рідних воріт, то аж за серце схопилася. Побачила якісь речі біля дверей, а вікно було відчинене.

Аж боялася до хати зайти, раптом грабіжники чи хтось ще. Заходжу, а в будинку незнайомець.

– Вибачте, а ви хто? – непевно запитала я.

– Я купив цей дім, а що? Ви моя нова сусідка? – зніяковів чоловік.

– Такого не може бути! Хто вам його продав? Це мій будинок!

Коли зупинилась біля рідних воріт, то аж за серце схопилася. Побачила якісь речі біля дверей, а вікно було відчинене.

Порозмовлявши з тим чоловіком, я трохи відійшла від шоку й одразу подзвонила дочці. Мені навіть на думку не могло прийти, що вони продадуть будинок без мого відома. Ще й лицемірно просили залишатися в них!

– Я стара, але не дурна! Їдь сюди негайно!

– Не розумію, що тут відбувається! – нервувався незнайомець, – я заплатив вже половину суми!

– Як заплатили, так вам їх і повернуть! Зараз приїдуть зять, дочка, і ми все владнаємо! А поки вибачте за незручності, я піду розкладати свої речі!

Зять влетів до будинку наче скажений. Обурювався, що я запхала свій ніс не туди, куди треба, адже мені було сказано жити у них.

– Ви мені «дякую» повинні сказати!

– За що?

– Що я знайшов покупця у такій глушині!

– Треба спочатку дозволу питати, а не робити все, що заманеться! Поверни людині гроші!

Виявилось, зять уже встиг потратити частину коштів, але іншого варіанту я не збиралась приймати. Що собі зробили, нехай тепер виправляють. Навіть не знаю, кому тепер залишити свою спадщину. Від своїх найрідніших людей я такого точно не очікувала.

А ви б могли таке пробачити?

Джерело: smereka-ua.pro.

Стефанія МАРЧУК.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Реклама Google

Telegram Channel