Кавовий фронт: для наших військових розробили спеціальну турку

«Думаю, що наша джезва вічна»

Вадим Грановський із Черкас – один з найвідоміших баристів у світі, він – чемпіон Великої Британії й двічі фіналіст Чемпіонату світу з приготування кави в джезві (турка по-народному. – Ред.).

Вадим започаткував волонтерський проєкт Coffee Care: постачає на фронт якісну натуральну каву та спеціальні джезви для приготування вишуканого ароматного напою у польових умовах. Про це він розповів «Фактам»:

– Що ми зробили? У Туреччині є компанія Soy, яка виробляє професійний мідний посуд, у тому числі найкращі у світі джезви (в Україні, на жаль, немає технології їх виготовлення). Це мої партнери, з якими працюю з 2014 року. Ці джезви дуже високої якості, ними користуються учасники світових і національних чемпіонатів. Я домовився з виробником про благодійний проєкт – ми придумали й розробили спеціальну джезву для українських військових…

Українці п’ють каву, починаючи із XVII сторіччя. Якщо взяти тих, хто творив українську державу за часів Гетьманщини, – Івана Мазепу, Богдана Хмельницького, Семена Палія, Пилипа Орлика, – всі вони кавомани. 

Зараз уже почали виготовляти джезви досить великими партіями. Я намагаюся їх передати медикам, кухарям, військовим капеланам, тобто тим, хто може зробити так, аби цією джезвою користувалася максимальна кількість людей, щоб ця джезва об’єднувала їх навколо процесу приготування кави. Цей соціальний аспект – кава як ритуал – для мене дуже важливий. Згадую слова свого знайомого, українського письменника Артема Чеха, який так само, як і я, черкащанин. Зараз він військовослужбовець ЗСУ. І один із тих, кому я передаю каву. Колись він написав текст про те, що любить оточувати себе цивільними речами, які є мостами між війною і мирним життям. Кава – теж такий міст…

Наша джезва зроблена з єдиного листа міді завтовшки 1,5 мм та вкрита всередині харчовим оловом. Вона ніколи не потече, не поламається, бо у неї немає пайки та швів. Думаю, що ця джезва вічна. Її можна використовувати на будь-якому джерелі тепла: відкритий вогонь, пальник, сухий спирт, газ, вугілля, електроплитка, буржуйка, пісок. Можна не боятися, що вона прогорить, що з нею щось трапиться.

Ручка зроблена зі сталі, яка загартована у вогні. Зазвичай із такої сталі виготовляють зброю. На джезві лазером вирізаний наш національний символ – тризуб. Об’єм 350 мл – це два горнятка міцної кави. Власне, я пишаюся тим, що ми зробили такий продукт.

Ще ми разом з Українською кавовою компанією розробили новий продукт для військових – кавові таби. Це мелена під джезву кава, яка спресована в зручну для використання таблетку. Це монодоза. Все, що треба зробити, – дістати цю таблетку з герметичної упаковки й залити окропом у чашці або зварити в джезві…

Спеціальний воєнний рецепт кави від Вадима Грановського

– Я називаю один із моїх улюблених рецептів «Кава, яка об’єднує тіло і душу». Пропоную додавати в каву свіжий імбир. Коріння імбиру (його можна знайти майже у будь-якому супермаркеті) має дуже багато біологічно активних речовин, які позитивно впливають на організм людини. Якщо ви готуєте каву в джезві, додайте маленький шматочок імбиру – завбільшки з поштову марку. Можна його подрібнити, а можна і цілий, тобто в джезву додаєте каву, цукор, якщо потрібно, і одразу імбир. Якщо немає свіжого, можна мелений. Заварюєте десь три-чотири хвилини, щоб кава була насиченою. Не потрібно поспішати. Це дуже важливий момент. Краще, якщо буде слабке полум’я. Навіть якщо ви просто в чашці запарюєте мелену каву, також можна додати імбир. Він приємно зігріває, особливо тепер, коли холодно, і дійсно покращує смак та аромат.

І трохи історії від баристи – давньої і новітньої

– Українці п’ють каву, починаючи із XVII сторіччя. Якщо взяти тих, хто творив українську державу за часів Гетьманщини, – Івана Мазепу, Богдана Хмельницького, Семена Палія, Пилипа Орлика, – всі вони кавомани. І цей факт добре задокументований. Тобто вже тоді військова козацька верхівка, церковна еліта і навіть деякі верстви населення споживали каву так само, як це робила вся Європа... А от вам паралель із сучасністю. У березні мені надіслали фото, яке зробили українські прикордонники. Коли росіян вибили з одного села на півночі України, хлопці знайшли там каструлю, в якій були зварені зерна кави. Вони жартували, що росіяни смажили воду. Я собі уявляю це так. Загарбники зайшли в якийсь магазин або домівку, взяли там все, що хотіли, у тому числі каву в зернах, потім намагалися їх зварити в каструлі, не змоловши. Ось на побутовому рівні дуже гарна ілюстрація, що перед нами варвари XXI сторіччя й наскільки ми від них відрізняємося…

Звичайно, армія – це взагалі дуже цікавий зріз суспільства. Але ми зовсім інші. Для мене культура споживання кави є одним із нюансів, який розбиває ці наративи про «один народ». Ми точно не один народ. Навіть на побутовому рівні.

Василина СМЕТАНА

Читайте також: «Насправді Київ планували взяти не за три дні, а за 18 годин!».