Скільки платитимемо суддям після Перемоги, щоб виграти справу у п'яного прокурора?

Говорити про майбутнє, яке ще хтозна-коли настане, навряд чи дуже корисна справа. Тим паче, коли йдеться про наймасштабнішу війну на континенті за минулі 8 десятків літ. Ніхто заздалегідь не міг її передбачити, ніхто не анонсував саме такого перебігу бойових дій і наряд чи хто скаже, коли ця бійня закінчиться. Втім, ми чітко знаємо, що це станеться. Питання лише в тому, чи доживе кожен із нас до цього дня. Тут маємо лише два варіанти, і, на перший погляд, для більшості українців шанси почути про завершення військового стану значно вищі, ніж потрапити у Вальгаллу чи інше чарівне місце у потойбіччі. Відповідно є сенс подумати, що буде потім. 
Мені часом здається, що відразу ж у перший день миру настане літо, а на вулиці вийдуть тисячі музик і продавців морозива у вишиванках. Щоправда, згодом згадую, як волинський суддя вирішив покарати поліцейського, який ганявся за п’яним прокурором... Ви ж розумієте, що і в день нашої Перемоги він може вести судове засідання, а той чоловік у прокурорському мундирі (його ж поновили на посаді), ймовірно, знову хильне зайвого і сяде за кермо. Тобто, крім зруйнованої вщент інфраструктури, десятків тисяч втрачених та скалічених людей, ми, цілком вірогідно, отримаємо старі болячки, які гальмували наш розвиток протягом усієї історії незалежності. Чому я вирішив потовкти цю каламутну воду в ступі? Бо вірю, що навіть озвучення проблеми є маленьким кроком до її вирішення. Ця спадщина – багатогранна, але я хочу поговорити про ті проблеми, які мені здаються нині ключовими.

Освіта з репетиторами й дипломами для годиться

Від того, як навчають наших дітей сьогодні, залежить, з ким ми завтра матимемо справу в лікарні, в банку, в дитсадку, в міській раді... Та й загалом – що ці люди зможуть дати країні, наскільки ефективно вони працюватимуть, щоб вона була успішною. Не можна стверджувати, що зараз у нас повна катастрофа зі шкільною освітою, але й справи могли б бути значно кращі. Дослідження міжнародної програми з оцінювання освітніх досягнень учнів PISA у 2018 році показало, що 36% наших 15-річних школярів не досягають навіть базового рівня знань з математики, у природничих науках цей показник – 26%. А в середньому кожен четвертий учень в Україні має низький рівень сформованої читацької, математичної та/або природничої грамотності. Насмілюсь припустити, що у цю категорію дітей потрапили ті, хто не може заплатити за хороших репетиторів, бо складається враження, що податки українців, які спрямовуються, зокрема, і для забезпечення системи середньої освіти, не враховуються багатьма педагогами й потрібно доплачувати.

Що стосується вишів, то там ситуація видається ще сумнішою. 10 вітчизняних ВНЗ торік потрапили до престижного рейтингу світових університетів, який складає журнал Times Higher Education. У цьому переліку – 1600 закладів з 99 країн. Перші двісті отримали певні місця, всі інші віднесені до груп. Наприклад найвищу сходинку у нас займає Сумський державний університет – 501–600 місце, далі йде Львівська політехніка – 601–800 місце, потім Харківський національний університет радіоелектроніки – 1001–1200. Інші сім вишів у групі – місце після 1201. До слова, жоден волинський заклад до рейтингу не потрапив. Як бачимо, результати не вражають. Врешті, напевно, в кожного з вас є знайомі, які вступали до університетів лише за дипломом, отримали бажаний документ і забули про нього. Адже диплом не може гарантувати працедавцеві, що ви хоча б щось знаєте і вмієте. 

Я не впевнений, чи оберуть українці після Перемоги олігархічну партію, яка називатиметься чи то «За майбутнє», чи «За все хороше», але ці люди нікуди не зникнуть, вони матимуть гроші та медіа-ресурси, щоб далі пропхатися у владу.

А судді... де?

У Відні. Принаймні один – колишній голова Конституційного Суду Олександр Тупицький. У березні 2022 року він незаконно втік з України. Ви спитаєте, чому я говорю лише про цього персонажа, ігноруючи, наприклад, служителів Феміди з Волині, які засудили поліцейського з Нововолинська Віктора Циплакова (він намагався затримати п’яного водія – прокурора Миколу Троцюка). Справа в тому, що Тупицький піднявся на одну з найвищих сходинок суддівської кар’єри і його біографія, на мій погляд, чудово ілюструє, якою наразі є третя гілка влади в Україні.

Цього пана обвинувачують у низці злочинів проти правосуддя (зокрема, у завідомо неправдивих показаннях, поєднаних зі штучним створенням доказів захисту, підкупі свідка). Численні журналістські розслідування розповідали і про непомірно великі статки цього судді, і про хабарі, і про придбання землі в окупованому Криму. Так-от, коли 27 березня торік Зеленський скасував укази Януковича про призначення суддями КСУ Олександра Тупицького та Олександра Касмініна, Верховний Суд визнав це рішення незаконним. Тобто судді ВСУ, знаючи про всі скандали, що розгорілися навколо персони очільника Конституційного Суду, знайшли інструменти, щоб його врятувати. Ці люди стоять на вершині суддівської ієрархії, й продемонстровані ними стандарти правосуддя натякають, що знизу ситуація зовсім не краща. Нині ж дехто зі служителів Феміди захищає Україну зі зброєю на передовій. Але чи повернуться вони в систему і тим паче чи зможуть і чи схочуть щось змінити – це вже інше питання...

олігархи нікуди не подінуться...

Якщо ви житель Волинської області, скажіть, будь ласка, представник якої політичної сили очолює вашу громаду, районну і врешті обласну раду? Чи має ця політична сила стосунок до когось із олігархів? Чи голосувала «картка» очільника цієї партії за Харківські угоди, якими продовжили термін перебування Чорноморського флоту росії в Криму до 2042 року (так-так, саме з цих кораблів рашисти обстрілюють українські мирні міста). Отож, якщо ви обрали собі у місцеві органи влади представників політсили «За майбутнє», є ймовірність, що її голова, соратник Ігоря Коломойського Ігор Палиця, впливатиме на ухвалення рішень у вашій громаді. У ліберальних демократіях такий вплив розцінюється як руйнівний. Можливо, Волинь має свій власний, унікальний шлях розвитку, що передбачає наявність свого «путіна», але варто зважити на те, що проти пана Коломойського Держдепартамент США 5 березня 2021 року запровадив санкції через його причетність до корупції, а зовсім недавно стало відомо що з ексдружини Палиці через суд стягнули майже 187 тисяч гривень податкового боргу. Сам же нардеп, як повідомляють журналісти «Української правди», в умовах воєнного стану двічі зумів виїхати за кордон: його не було в Україні з 18 липня по 10 серпня. У цей період він нібито перебував на віллі у Каннах, яка ще з 2019 року є власністю його родини. 

Я не впевнений, чи оберуть українці після Перемоги олігархічну партію, яка називатиметься чи то «За майбутнє», чи «За все хороше», але ці люди нікуди не зникнуть, вони матимуть гроші та медіа-ресурси, щоб далі пропхатися у владу. Багато їхніх представників щиро або й не зовсім нині допомагають ЗСУ. Вони це обов’язково використають згодом. І, мені здається, це не піде на користь країні.

Не впевнений, що всі ці проблеми стовідсотково стануть перепоною на шляху розвитку нашої країни. Вже зараз реформуються освіта, судова система, порушуються кримінальні справи проти олігархів. Можливо, після війни ми всі станемо іншими, але, думаю, що всі ці ризики принаймні варто усвідомлювати... 

Останні новини:

• Унаслідок ракетного удару по Кривому Рогу дві людини загинули, щонайменше п'ять поранені.
• Винищувачі, серед них носій «Кинджалів», масово злетіли у Білорусі– ЗМІ.
• Залужний в інтерв’ю The Economist: «Я зможу перемогти цього ворога, але мені потрібна зброя».

Усі новини російсько-української війни – тут.