«Важко, але ми витерпимо» — голова фермерського господарства Волині

Розмова з Володимиром Яренчуком відбувалася у День Збройних сил України. Він якраз повернувся з урочистості, яка відбулася в стінах РВА за участю військових. Володимир Арсентійович мав честь вручити командиру тероборонівців дрон «Мавик 3», який вкрай потрібен їм на службі.

— Усім, чим можемо, допомагаємо нашим захисникам, — мовив Володимир Яренчук. — На черзі – п’ятикіловатний генератор. Де беремо гроші? Виробляємо продукцію — і продаємо.

— Знаю, що ви не стоїте на місці, а розширюєте, розбудовуєте господарство. Як ситуація з великим проєктом щодо реконструкції молочної ферми в селі Селець, затвердженим ще до війни?

— На жаль, змушені були взяти паузу на чотири місяці. Приміщення, в якому будуть встановлені німецька доїльна установка, американське обладнання, передбачає збільшення молочного стада на тисячу голів. Але, так чи інакше, ми це завершимо. Адже молодняк поступає, а ми не маємо куди його ставити.

Куди подіти більш як тридцять тонн молока, які ми надоюємо щоденно

До повномасштабної війни телички продавали в Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан. Зараз, наприклад, маємо 150 вгодованих биків на продаж. Обдзвонював наших колишніх партнерів, наразі ніхто не купує. Навіть Єгипет, куди раніше відправляли, мовчить. Тому думатимемо, як виходити зі скрутної ситуації.

— Володимире Арсентійовичу, чи значними є збитки внаслідок дефіциту електроенергії через удари рашистів по енергетичній інфраструктурі?

— У такому критичному становищі ще не були. Питання з постачанням електрики стоїть дуже гостро. Через її лімітованість не можемо висушити кукурудзу, яка з кожним днем із поживного корму перетворюється на непотріб. Однак, навіть маючи в господарстві генератори, до цього процесу ми їх не задіюємо. Бо це економічно невигідно. Але, я впевнений, вихід знайдемо. До слова, в господарство придбали два потужні генератори, ще два — на підході з Німеччини.

Значно складніше, коли наступає загроза зупинки молокопереробних підприємств. Тоді ми несемо колосальні збитки. Бо куди подіти більш як тридцять тонн молока, які ми надоюємо щоденно?

— Тому підсумок нинішнього року діяльності «Перлини Турії» не дуже порадує?

— Про якусь рентабельність і прибутки, справді, не доводиться говорити. Йдеться, аби втриматися на ринку. І це зрозуміло чому. Наприклад, нам щодня потрібно не менше 7-8 тонн пального. А ціна його зросла вдвічі, матеріалів, міндобрив, гербіцидів — у 3–4 рази! У той же час закупівельна ціна на пшеницю впала: якщо раніше в нас її забирали по 8900 гривень за тонну, то тепер пропонують не більше 6500.

— Разом з тим ви зуміли втримати, так званий, соціальний пакет, нікому не відмовляти в допомозі?

— Завжди вважав, що успіхів ми досягаємо завдяки сумлінності працівників. Усі вони, попри вищесказане, залишилися на своїх робочих місцях. Звичайно, окрім тих, хто пішов в ЗСУ воювати. На 75 відсотків також уже розрахувалися з пайовиками. Стараємося сповна сплачувати податки. До слова, ми один із найбільших їх платників у Турійську територіальну громаду.

А щодо підтримки загалом, то в мене фактично нема жодного дня, аби хтось не приходив за допомогою. Стараюся нікому не відмовляти, бо знаю, що люди просто так не будуть просити. Але з лютого головний акцент наше господарство робить на донатах військовим, тероборонівцям. У перші дні війни відкрили справжній мініцех із виробництва м’ясних консервів. Не рахувалися ні з худобою, ні з часом, ні з силами.

— Звідки черпаєте натхнення, витримку, оптимізм?

— Дуже тішить те, що українці, як ніколи, продемонстрували свою єдність. Це надихає і спонукає діяти. Адже вважаю, що кожному треба або захищати батьківщину зі зброєю в руках, або сумлінно трудитися в тилу. Іншого не дано. А ще приємно чути такі слова: «Якщо Яренчук будує — значить, скоро закінчиться війна».

Алла ЛІСОВА

Читайте також: «Кавовий фронт: для наших військових розробили спеціальну турку»