«Я виховую двох маленьких чоловіків».
«Сьогодні день народження моєї колишньої дружини...»
... Тому я прокинувся рано-вранці, приніс квіти, листівку і подарунок для того, щоб діти подарували їх їй. Я допоміг їм приготувати їй сніданок...
Мене часто запитують, чому я досі роблю це для неї. Це мене дратує. Тому я вирішив раз і назавжди це пояснити.
Я виховую двох маленьких чоловіків. І я подаю їм приклад того, як треба ставитися до їхньої матері. Це серйозно вплине на те, як вони самі будуть ставитися до жінок і як будуть сприймати стосунки з ними. У нашому випадку мій приклад має навіть більше значення, тому що ми розлучені.
Тому, якщо ви досі не можете вибудувати нормальних стосунків зі своїми колишніми, зберіться і зробіть це! Зробіть над собою зусилля і станьте таким прикладом для своїх дітей. Тому що це більше, ніж ви.
Виховуйте гарних чоловіків. Виховуйте сильних жінок. Будь ласка. Вони потрібні світу зараз більше, ніж будь-коли.
Біллі ФЛІНН, підприємець (США)
Головний московський піп в Україні пролив Кров Господню
У Києво-Печерській лаврі, де нещодавно проводили обшуки СБУ та правоохоронці,
9 грудня відзначали 32-річчя архієрейської хіротонії глави упц мп Онуфрія (на фото). Під час цього дійства стався інцидент, який привернув увагу духовенства та вірян у храмі. Митрополитові Питиримові (Миколаївському) стало зле, від похитнувся і підштовхнув Онуфрія, коли той тримав чашу зі святими дарами. Чаша перевернулася прямо на Онуфрія…
У навчальних відомостях священнослужителя говориться, що коли Кров Христова проливається з чаші — це є смертний гріх. Так. Від цього не застрахований жоден священнослужитель. Під час Літургії може трапитися будь–що. Тому дуже важливо звершувати Євхаристію благоговійно, не поспішаючи, зі Страхом Божим і побожністю.
Випадковість це чи ні, але чаша виливається на митрополита Онуфрія, очільника московського патріархату в Україні. Виливається на службі з нагоди 32–ї річниці його хіротонії. Митрополит Миколаївський Питирим, у якого під час богослужіння стався серцевий напад (як оповідають), нібито є винуватцем цього випадку. Серце підвело саме в той момент, коли чаша була повна…
Кров пролилась наступної соборної служби митрополита Онуфрія, після того як владика разом з іншими архієреями закрив очі на церковні і моральні закони, висвятивши у єпископи архімандрита Нікіту, якого разом із хористом викрила СБУ.
Не вірив знакам. Взагалі. Але коли з Софії Київської поривом вітру зірвало хрест і рівно через 40 днів почалась повномасштабна війна росії проти України, то цей випадок із пролитою чашею звернув на себе увагу.
Зауважимо, що Кров Христова пролилась на облачення, у якому відбулась інтронізація митрополита Онуфрія 17 серпня 2014 року. А це облачення свого часу належало Блаженнійшому митрополиту Володимиру (Сабодану).
Кров пролилась наступної соборної служби митрополита Онуфрія, після того як владика разом з іншими архієреями закрив очі на церковні і моральні закони, висвятивши у єпископи архімандрита Нікіту, якого разом із хористом викрила СБУ.
Бог дає знак? А може, чергова випадковість?
Та де би це не трапилось, пролита Кров Господня — це особиста трагедія. Тут тільки залишилось поспівчувати і промовити: «Господи, помилуй!».
Отець Іван СИДОР, помічник митрополита Єдиної помісної церкви та священник храму Теплої Софії
Про «мешок», який вбирав у себе дим
Що воно таке — курна хата? Якщо коротко, то це хата без комина. На початку ХХ сторіччя на Поліссі і Волині вони ще траплялися. Про неї згадувала моя бабуся Варвара, 1908 р. н. «Куди йшов дим із печі, — спитаєте ви, — якщо комина не було?»
Шукала відповіді на це запитання у своїх інформаторів. Щойно знайшла один цікавий аудіозапис із села Борове колишнього Зарічненського району на Рівненщині, зроблений у 2006 році під час бесіди з Касьянчиком Миколою Івановичем, 1930 р. н. Думаю, вам цікаво буде з ним ознайомитися:
— Я тиє курниє хати не пам’ятаю. Одну оно пам’ятаю, шо була.. Піч була, але ж вивода, комина не було наверх.
— Куди дим ішов?
— У мешок. Вісив для того, шоб дим збивавса. І в той мешок того диму назбиваєца, через деяке врем’я його витрусить дий знов чепляє туди…
Неймовірно, друзі. Дуже рада, що цей запис знайшла…
Додам лише, що «мешок» — це обмазаний глиною полотняний мішок, подібний до того, про який я згадувала в повідомленні про давні освітлювальні пристрої поліщуків.
Алла УКРАЇНЕЦЬ
«Так хочеться тобі, дитино, зігріти не тільки ноги…»
Світлина записки 86-річної маневиччанки у ці дні полонила мережу
«Приємно отримувати такі записки разом зі шкарпетками, зв’язаними власноруч, — це найбільше мотивує!»
Від редакції: в одному реченні — вся любов. І в записці, і у відповіді того, хто її отримав разом із «миколайчиком». Ну як можна здолати країну, в якій народ і армія — єдині?
Андрій ПАВЛЕЧКО
