Із керівника – в танкісти: історія шляхетного «Граніта» з ЗСУ

-- Шляхетність: ось перша риса, що впадає у вічі, коли розмовляєш з командиром танку, військовослужбовцем на псевдо Граніт. Чемний, точний у висловах, з красивою вимовою – важко уявити його в бою, в гарячці, коли не підбирають слів та висловів, -- історію українця публікує Генштаб ЗСУ.

Але Граніт – досвідчений воїн і чудовий командир. Це одразу видно по тому, з якою повагою спілкуються з ним воїни екіпажу.

 

 

- Я від своїх хлопців багато чому навчився, - каже Граніт. – Військову кафедру закінчив аж у 1990 році, трохи у знаннях «підтягнувся» після призову, у академії. Але реалії війни такі, що тут все трохи інше. Мусиш вивчити кожен кущик, рівчачок, щоб розуміти - де і як правильно воювати. Я вчуся від тих, хто вміє. А як інакше? На війні тільки так. Знати ворога, знати місцевість, на що здатна техніка і твій екіпаж – тоді все виходить якнайкраще.

 

 

На службі цьому воїну з шляхетною сивиною допомагають навички цивільного життя: він працював у великій компанії заступником директора, має досвід викладача. Тому вміє побудувати ефективну роботу з людьми, що для командира є найголовнішим.

З початком повномасштабної навали вирішив - час стати до лав Збройних Сил України.

 - Ворог, з яким ми зчепилися, дуже жорстокий і не має й краплини честі. Мусимо відповідати, захищати своє… Екіпаж у мене чудовий, хлопці з досвідом, «зелених» немає. Маємо за кого і за що битися. І переможемо обов’язково! Шкода, що стільки зруйновано. Є у мене хлопці з Луганщини, яким зараз і у відпустку немає куди поїхати, бо все розбито вщент. Та нічого, - як відрізає Граніт. - Переможемо і відбудуємо! Будемо жити і все буде добре!

Лунає команда і екіпажі розбігаються по місцях. Танки рушають далі. Попереду багато випробувань і боїв, але спокійна упевненість Граніта у нашій правоті і неодмінній перемозі передається й іншим.

Тому переможемо!

Читайте також: «Ситуація на фронті на ранок 19 грудня - Генштаб ЗСУ»