Зараз часто згадується фраза: «Діти є нашим майбутнім». І яка ж вона прекрасна з Такими дітьми!
«Диво волонтерства»: колонка мами 4-х дітей
– Мам, я хлопців уже попередив, щоб не їли те печиво, бо воно для нашої армії, – малий, знаючи, що солоденьке вдома не залежується, по-діловому ховає пакуночок
Спостерігала, як гордо ніс мій хлопчик торбину з випічкою у дитсадок: там організували збір ласощів для українських військових. Через день розповідав, що вони підписували малюнки для ЗСУ і він сам вивів своє ім’я. А ще ж ми ходили з ним до дівчат із «Волинського сухпайка», які складають продуктові набори для тих, хто на передовій.
Вже вкотре помічаю, як важливо малому бути причетним до «українських» справ. Тихо цьому радію. Хоч війна перевертає життя з ніг на голову, одночасно вона є тлом, на якому негідники сприймаються як ще більший непотріб, а добродійники – як святі люди. Історії про дорослих і малих волонтерів, які творять справжні чудеса, я ще й зумисне збираю й переказую вдома малому, аби розумів, що неймовірне можуть робити не тільки казкові істоти. Хай там як, та наші діти зараз отримують дуже круті уроки від активної частини суспільства.
Хай там як, та наші діти зараз отримують дуже круті уроки від активної частини суспільства.
Ніяке міністерство не здатне на такі програми, методички, ще якісь хитромудрі настановчі документи, які б могли зрівнятися з тим, що надзвичайно оперативно, часто імпровізовано, але віддано і з натхненням роблять наші волонтери! Руки Бога на землі. Тому цього року в оповідях про новорічно-різдвяні дива (у мене із сином часто це формат вечірньої казки) я розказую йому про добрих людей з нашої Волині. Тих, які печуть пироги, ліплять вареники, збирають одяг, гроші, звертаються до інших за поміччю, відправляють усе на фронт, а потім знову починають спочатку.
Маєте інші думки, як підтримувати зараз себе й дітлашню – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2 , «Цікава газета на вихідні».
