«Єдине прохання – тільки почути голос дружини»

Аж ось через кілька днів у Facebook на сторінці головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова Сергія Риженка з’явився допис про пораненого бійця. На фото було видно молодого чоловіка з опіками на обличчі. «Сергію 33. Струс мозку, широка рвана рана тім’яної ділянки, опіки обличчя, рогівки, кон’юнктиви, верхніх дихальних шляхів, ампутація лівої кисті. Бачить тільки світло. Вдома шестимісячна дитина та дружина. У стані коми доправлений у Мечникова. Єдине прохання – тільки почути голос дружини. Волонтери Мечникова шукають рідних із Рівненської області. Після поранення пам’ять стерла всі телефони», – написав головний лікар.

Сестра воїна, Тетяна, каже, що Сергія вони побачили в соцмережі – й усе зрозуміли. «Можливо, спочатку, поки у нього був больовий шок, після коми він не пам’ятав чогось. Але зараз брат нас впізнає. До нього поїхала молодша сестра, розмовляла з ним, я з ним говорила по телефону, він мене відразу впізнав. Спілкувався і зі своєю дружиною. Тож потихеньку він одужує. Звичайно, того здоров’я, що було, вже не повернути, але слава Богу, що живий, це головне. Сестра казала, що його можуть перевести до Києва на лікування», – розповідає Тетяна.

Маленькому синочку було тільки 2,5 місяця, коли Сергія мобілізували.

На Сергія вдома чекають дружина Наталія та 6-місячний син Владислав. Пара познайомилася кілька років тому в рідному місті Володимирець. Сергій до війни був робітником у лісгоспі, а майбутня дружина працювала в кафе, куди він часто заходив. Молоді люди почали зустрічатись, потім одружилися. Кілька років у них не було дітей, хоч вони дуже мріяли про первістка. Нарешті дружина завагітніла. Маленькому синочку було тільки 2,5 місяця, коли Сергія мобілізували, він лише встиг охрестити малюка. І надзвичайно сумував за своїми рідними.

Дружина Наталя теж дуже хвилювалася, коли із Сергієм зник зв’язок, і була щаслива, коли знову почула його голос. Хоч і слабкий, але рідний.