Курси НБУ $ 41.25 € 43.56
Ігор Скучинський до останнього захищав побратимів і вижив після двох клінічних смертей

Герой з Волині – командир 1-ї ударно-штурмової розвідувальної групи 14-ї ОМБр Ігор Скучинський.

Фото з архіву Олександра СКУЧИНСЬКОГО.

Ігор Скучинський до останнього захищав побратимів і вижив після двох клінічних смертей

У мирному житті він був успішним тренером-гирьовиком. У воєнному став у лави знаменитої тепер 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого. Про бойові подвиги 35-річного старшого лейтенанта, керівника розвідувального взводу Ігоря Скучинського, уродженця Локач, безсумнівно, можна знімати фільм. Так сталося, що на початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну йому довелося брати участь у важких боях на першій лінії фронту. Ті події, вчинок наших захисників тепер називають «Дивом на Житомирській трасі»

А починалося все в 2017-му, коли Ігор підписав контракт на військову службу. Дуже швидко став командиром розвідувального взводу 14-ї ОМБр. Керівництво неодноразово відзначало не лишень його досвідченість, а й аналітичне мислення, інтуїцію... 24 лютого застало Ігоря Скучинського на Київщині. Саме там старший лейтенант разом із побратимами розбив колону ворога, завадивши росіянам просуватися далі у напрямку Житомира.

Скучинський, ти хоч знаєш, куди ти йдеш? Ти йдеш творити історію!»

«Мали завдання не допустити просування орків на Житомир, – оповідав потім офіцер. – За останніми даними, це була колона з 20 танків у супроводі двох гелікоптерів. Коли ми з хлопцями збиралися, хтось запитав: «Скучинський, ти хоч знаєш, куди ти йдеш? Ти йдеш творити історію!». Наші тоді мали лише два танки та стареньку БМП, але діяли так, що після бою Скучинський прозвітував: «Завдання виконано!». 

Командувач оперативного командування «Південь» генерал-майор Андрій Ковальчук у перші хвилини визволення Херсона.

Ще один запеклий бій, що ледь не коштував воїнові життя, відбувся на Миколаївщині. Саме там Ігор Скучинський свідомо прийняв вогонь на себе, у наслідку отримавши важкі поранення. Поблизу села Партизанське дав команду на відступ і, щоб прикрити хлопців, почав стріляти по росіянах, викликаючи вогонь на себе. Воїн втратив ногу й досі носить у тілі десять осколків. Згадував, що лежав під вогнем і думав: «Як влучaть у голову, то капєц.

Та Бог оберігав». Потім була ампутація, критичний стан, дві зупинки серця, але завдяки медикам Кропивницького Ігор вижив і тепер щиро радіє, що може обіймати рідних та донечку Єву. Нині він займається лікуванням і підтримує бойовий дух інших словом: «Зараз носа опускати нема коли. Йде війна. У хлопців бойовий дух високий. Ціль одна – знищити ворога. Командування в нас завдання ставить конкретно, люди мають високий патріотичний дух, мотивацію, і – дякувати Богу – народ України згуртувався!».

Указом Президента старший лейтенант Ігор Скучинський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а через кілька місяців після іншого надважкого бою – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Реклама Google

Telegram Channel