«При відвідуванні «фронту» краще проводити час не в донецьких, а в ростовських ресторанах»

Кирило БУДАНОВ, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, про ймовірність повторного нападу на Україну з території білорусі:

 «Було б неправильно скидати з рахунків цю можливість, але також неправильно говорити, що в нас є якісь дані, що підтверджують її існування. російські війська у білорусі не вишикувані у штурмові порядки, а мобілізованих з навчальних таборів скеровують воювати на Схід України. Окрім того, на полігонах країни бракує бронетехніки, яка б могла проводити атаки.
Водночас росіяни не залишають спроб зобразити видимість підготовки до атаки. Окупанти використовують тактику СРСР часів Другої світової війни, перекидаючи солдатів залізницею, імітуючи підготовку до наступу. Такі маневри називають «каруселями». Усе це елементи дезінформаційних кампаній».

Валерій ЗАЛУЖНИЙ, Головнокомандувач ЗСУ, про закон, який посилює відповідальність військовослужбовців за непокору, невиконання наказу, самовільне залишення частини або місця служби, дезертирство тощо (від 3 до 12 років ув’язнення без можливості умовного терміну і дострокового звільнення. – Ред.):

 «Армія тримається на дисципліні. І якщо прогалини в законодавстві не забезпечують її дотримання, а «відмовники» можуть сплатити штраф, розмір якого становить до 10 відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, – це несправедливо. Більше того, і це ключове: оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною. Так не повинно бути».

Ярина ЧОРНОГУЗ, активістка та солдат ЗСУ, про закон, який посилює відповідальність військовослужбовців за непокору, невиконання наказу, самовільне залишення частини або місця служби, дезертирство тощо:

 «Отже, замість подяки військовим, які майже рік стримують повномасштабне вторгнення росіян та втілюють успішні операції зі звільнення території, ми отримуємо тюрму за найменшу незгоду чи зауваження командирам (багато з яких часто дають накази, лишаючись у глибокому тилу). Напевне, слід подякувати, що не розстріл та довічне ув’язнення, як у раші (росії. – Ред.), так? Мені очевидно, що цей закон вигідний у першу чергу росії та путіну…
Ще більше деморалізує той факт, що винних у вищому керівництві державою за провал підготовки Збройних сил до повномасштабного вторгнення та провал оборони на перших етапах, особливо Півдня, так і не посадили, а вже скоро рік, як це відбулося. Зате збираються садити рядовий склад за те, що вони часто вимагають кращого менеджменту операцій, аби вони мали шанс, виконавши їх, – вижити».

Олексій РЕЗНІКОВ, міністр оборони України, про нову велику партію військової допомоги Україні від США:

 «Чергова американська військова допомога для української армії – це не різдвяні подарунки. Це те, що необхідно для роботи: у свята і будні, вдень і вночі, у сніг, дощ і спеку. Це боротьба за життя, свободу, прагнення до щастя».

Ігор ГІРКІН, російський терорист і кат, висміяв поранення в сідниці ексглави роскосмосу дмитра рогозіна у донецькому ресторані:

 «Незважаючи на те, що пан рогозін зробив колосальний внесок у відсутність у нас космічної розвідки, – навіть йому не дали спокійно відзначити 59-й день народження у скромному фронтовому ресторані «Шеш-Беш»... Якби кремлівські гноми вміли вчитися на чужих уроках, то я порекомендував би їм що-небудь у цьому плані. Але вони абсолютно ненавчені. Тому і мені більше додати нічого. Хіба що порадити: при відвідуванні «фронту» краще проводити час і свята не в донецьких, а в ростовських ресторанах – вони поки що безпечніші».

Юрій ГУДИМЕНКО, співзасновник партії «Демократична сокира», воїн ЗСУ, про ще один фронт:

 «Я не хочу залишати росії нічого. Ані Криму – а він мій. Ані Донецька з Луганськом. Ані обличчя. Я не хочу бачити росію в ООН, якою б кволою не була ця структура... І мене відверто бісить, що деякі іноземні бренди під приводом «вони такі ж люди, як ми» заробляють у росії бабло (чемно сплачуючи їм податки, які йдуть на окупаційну армію). Я вважаю, що ті транснаціональні компанії, які залишилися працювати у тоталітарній росії, мають стикнутися із бойкотом в Україні. А бажано ще й на Заході. І це має стосуватися всіх товарів – від бритв до прокладок, від авто до ліків.
Якщо бренд працює в рф, як умовний «Жиллетт», то він не має отримувати наші гроші. Все дуже просто. Так, це теж частина війни. Так, це теж ваш внесок у неї. Так, це так працює».

Читайте також: Ситуація на фронті на ранок 30 грудня - Генштаб ЗСУ.