А секрет любові простий: «Скажи щось приємне Люції».
У чому таємниця щасливого подружнього життя
Щасливе подружжя в колі дітей та онуків святкувало своє золоте весілля. Хтось із гостей попросив чоловіка поділитися рецептом злагоди у родині
Старший пан примружив на хвилинку повіки, потім, наче виловлюючи з пам’яті далекі спогади, почав розповідати:
– Люція, моя дружина, була єдиною дівчиною, з якою мав побачення. Я зростав у сирітському будинку і з дитинства мусив тяжко працювати, щоб здобути найнеобхідніше. Ніколи не мав часу на зустрічі з дівчатами. Люція полонила мене одразу. Поки збагнув, що, власне, відбувається, уже попросив її стати моєю дружиною.
Ми обоє були такими молодими... У день весілля, після того, як ми повінчались у церкві, батько Люції відвів мене вбік і вклав у руки пакуночок. Сказав: «Завдяки цьому подаруночкові твоє подружнє життя буде щасливе, й нічого більше для того не будеш потребувати».
Була це дуже розумна порада. З того часу бачив її щоразу, як відкривав годинник, щоб дізнатись, котра година.
Зацікавлений і збентежений, я ледве впорався з папером і стрічкою. У коробочці лежав великий золотий годинник. Обережно витягнув його. Коли уважно почав оглядати, зауважив текст, вигравіруваний на золотому диску. Була це дуже розумна порада. З того часу бачив її щоразу, як відкривав годинник, щоб дізнатись, котра година.
Старший пан усміхнувся і показав свій старий годинник. На циферблаті виднілися дещо стерті від часу слова, у яких була захована таємниця щасливого подружжя. Ось ці слова: «Скажи щось приємне Люції».
Скажи щось приємне людині, яку кохаєш. Зроби це саме зараз.
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання з книжки «365 коротких історій для душі»
Читайте також: «Сніг замітав сліди тривожного дня...»: історія на вечір.
