«Може статись, Я любитиму гріти руки у тебе під светром...»

Може статись,
Я любитиму гріти руки у тебе під светром.
Любитиму чорні крапочки 
На райдужці твоїх очей
(Бурштинових? Зелених?)
І твій запах.
Звісно.
Любитиму твої руки,
Твої довгі розумні пальці,
Які так солодко торкатимуться 
до потаємного.
Любитиму твій сміх
І ще – розстібати ґудзики твоєї сорочки.
Я цілуватиму родимку на твоєму плечі 
І дивуватимусь, 
що разом з іншими 
вона утворює на твоїй шкірі 
сузір’я Оріона.
Я називатиму її Бетельгейзе* –
Подумки, не вголос.
Вголос ми будемо розмовляти 
про щось побутове.
Про як твій день і чи хочеш ти чаю?
А потім, коли ми лежатимем,
Втомлені любощами,
Я буду дивитись на тебе
І думати про те, 
Що ти ще не пішов,
А мені вже пронизливо холодно
Від того, що скоро підеш.
Прощаючись, ти щоразу казатимеш: «До зустрічі».
Я щоразу вдаватиму, що повірила.
А зачинивши за тобою двері,
Я шепотітиму:
«Спитай у Гери, хто вбив Оріона...»

P.S. *Бетельге́йзе – друга за яскравістю зоря в сузір’ї Оріона, десята – у списку найяскравіших зір на нічному небі. Разом із Сіріусом та Проціоном утворює астеризм Зимовий Трикутник в екваторіальній частині неба та є центром астеризму Зимове Коло. 

Читайте також: «Гурт «Кому Вниз» присвятив пісню загиблому лучанину Івану Газюку»