Наше довір’я до тебе безмежне: ми погоджуємося на все, що ти запропонуєш!
Канатоходець: історія для душі
Жив колись на світі славний канатоходець. Усі люди захоплювалися його надзвичайною спритністю. Ніхто ніколи не бачив, щоб він упав чи бодай втратив рівновагу
Настав час, коли в цирку, де він працював, почалися серйозні фінансові проблеми.
Щоб привабити публіку, директор запропонував артистові підняти канат вище і додати небезпечних трюків.
Працівники цирку покладали на канатохідця великі надії і вірили, що йому, як завжди, усе вдасться.
Він запитав колег: «Ви впевнені, що мій номер вийде?»
Ті відповіли: «Ми тобі довіряємо і впевнені, що і цього разу все буде якнайкраще».
Ризикований виступ канатохідця справді мав величезний успіх. Щодня люди купували в цирковій касі квитки, щоб стати учасниками незвичайного дійства.
Минув рік, директор задумав досягти ще більшого успіху і висловив побажання, щоб канатоходець продемонстрував іще вищу майстерність і знову привабив численну публіку. Він запропонував протягнути металевий канат над великим водоспадом – від одного берега ріки до другого – запросити телебачення і всіх довколишніх мешканців на небачене видовище.
Ризикований виступ мав величезний успіх.
Працівники цирку знову покладали великі надії на канатохідця. Він не відмовився виконати і це завдання.
За хвилину до початку небезпечної переправи канатоходець ще раз запитав у своїх друзів, чи справді вони в нього вірять і надіються на нього.
«Так!» – загукали всі без винятку.
Акробат виконав цей складний номер і вкотре викликав у публіки величезне захоплення.
По закінченні номера циркач підняв руку, даючи публіці зрозуміти, що він хоче щось сказати.
«Довір’я, яке ви мені виявили, не має меж», – сказав він.
«Це очевидно», – від імені глядачів відповів якийсь чоловік.
«Тому я хочу запропонувати вам щось іще незвичніше, ніж те, що ви досі бачили!»
«Прекрасно. Скажи, що це має бути. Наше довір’я до тебе безмежне: ми погоджуємося на все, що ти запропонуєш!»
«Я перейду по цьому канату туди й назад, штовхаючи перед собою візок. А оскільки ви маєте до мене безмежне довір’я, то я хочу посадити в нього когось із вас. Зробимо переправу вдвох».
Проте ніхто не зголосився.
І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... І кинулись учні, і збудили Його та й благали: рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? (Мт. 8, 23–26).
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання із книги «365 коротких історій для душі».
Читайте також: «Донька у нас...» - історія для душі.
