У Рівному попрощались із двома бійцями, які загинули ще торік у березні та жовтні

У Рівному попрощались із двома загиблими бійцями — Андрієм Самчуком та Богданом Рокицьким. 8 січня на майдані Незалежності відбулась церемонія громадського прощання. Про це інформує Суспільне.

Як ідеться в інформації міської ради, Андрій Самчук народився у Рівному, закінчив Великоолексинську середню школу та Рівненську духовну семінарію, але священником так і не став. Його сестра Ольга розповіла:

«У листопаді 2021 року Андрій свідомо вирішив йти на контрактну службу в армію. Ми з чоловіком теж військові, можливо, це його надихнуло. І знаєте, він наче заново народився. Очі горіли, він знайшов сенс життя. До того він в армії не служив. У 2014 хотів іти добровольцем, але ще був живий тато і стримав його. А тепер він насправді змінився».

Повномасштабна війна застала Андрія Самчука на навчанні на Волині. Звідти вже вчорашні воїни-початківці вирушили на кордон, а згодом і на Миколаївщину.

Андрій Самчук народився у Рівному, закінчив Великоолексинську середню школу та Рівненську духовну семінарію, але священником так і не став. Богдан Рокицький народився у Рівному, вчився у школі №8, потім у технічному коледжі НУВГП здобував фах електрика, а згодом у Нововолинську додав іще один фах за схожою спеціальністю. Згодом працював на Рівнеазоті. Після 24 лютого, не сказавши рідним, пішов добровольцем у військкомат.

«Андрій розповідав, що не все так легко, казав відверто, що було страшно. Але потім в нього потрапила куля. На щастя, врятував бронежилет. Тоді Андрій усміхався: «Мені старші кажуть, що то була моя куля. А якщо вона мене не взяла, то тепер нічого не страшно». Він став насправді безстрашним після того», — пригадує сестра.

Востаннє з 37-річним братом Ольга говорила 29 березня. Потому зв’язок обірвався, а згодом побратими повідомили, що боєць загинув під час мінометного обстрілу, але його тіло не змогли забрати, бо довелось відступити. Через кілька місяців тіло бійця змогли повернути, а потому аналіз ДНК остаточно підтвердив факт загибелі.

Богдан Рокицький народився у Рівному, вчився у школі №8, потім у технічному коледжі НУВГП здобував фах електрика, а згодом у Нововолинську додав іще один фах за схожою спеціальністю. Згодом працював на Рівнеазоті. Після 24 лютого, не сказавши рідним, пішов добровольцем у військкомат.

«Він був упевнений, що повинен іти захищати нашу країну. Казав просто «Треба». Нічого не розповідав про війну, намагався все тримати в собі, щоб мене не засмучувати. Така хороша дитина, слухняна, мила...», — розповіла мама бійця Ірина.

Спершу Богдан пройшов навчання, бо не мав досвіду військової служби, а потім вирушив разом із побратимами у зону бойових дій.

«Я запитувала, де він, але Богдан нічого не говорив, не можна... Він був поранений, лікувався, а коли пройшов реабілітацію, знову повернувся на передову. Цього разу на Херсонщину... Востаннє ми говорили 6 жовтня, він навіть не сказав, що йдуть на завдання, просто «До зв'язку». Але потім не телефонував... Лише 15 числа зателефонували і сказали, що він серед зниклих безвісти», — пригадує мама.

Згодом на Херсонщині знайшли могилу із 13-ма загиблими. Богдана упізнали по браслету, який йому подарувала дівчина — з нею він планував одружитись після повернення.

27-річний стрілець-снайпер Богдан Рокицький загинув 9 жовтня на Херсонщині.

Поховали Богдана Рокицького на кладовищі Нове у Рівному, а Андрія Самчука у селі Малий Олексин, де поховані його батьки.

Читайте також: «На Рівненщині перекинулася повна машина людей (Фото)»