Шануймо звичаї...
«Христос народився!» – «І вам вєсьолава дня!»
Що край – то свій звичай, але більшість українців з різних регіонів, які знайшли прихисток від війни у Данії, й у цій заморській країні почуваються щораз упевненіше, навіть без знання її мови. Тут неймовірно важко без підтримки справжніх друзів. Зустріти їх нелегко, та дехто, щоб «зачепитися», шукає не тільки їх
Переглядаючи нещодавно копенгагенські групи у мережах, натрапила на оголошення, про зміст якого у нас в Україні сказали б: і сміх, і гріх. Передаю його дослівно: «Добрий вечір! Мене звати Сергій. Я родом з України, живу й працюю в Данії. Шукаю жінку для фіктивного браку. Но не спільне житя. Фінансово я забеспечувати буду. І комунальні оплати цієї жінки я беру під свою відповідальнісьть. Якщо проблема житлом, я забеспечу».
Але жінка розгубилася й промовила лишень: «А я забила, што нада атвечать».
Далі номер телефону українського жениха, який, до слова, зовсім не переймався своєю неграмотністю, зате готовий у будь-який спосіб узаконити своє перебування в Копенгагені, схоже, довіку.
Без коментарів, хоча під цей текст у facebook вони – дотепні, образливі, обурливі й навіть нецензурні – полилися рікою. Від українців, бо у Данії, як кажуть, світ такого не бачив.
Через війну мільйони наших співвітчизників цьогоріч на чужині відзначали Різдво. Дехто навіть чекав його двічі: 25 грудня, як народження Божого Сина у сяйві Різдвяної Зорі молитвами славить Європа, і 7 січня – звично за юліанським календарем. Не всі, звісно, двічі варили кутю. Зате данці не обминали нагоди пригостити нових знайомих українців своїм традиційним рисовим солодким пудингом із корицею та мигдалем. Навіть на передсвятковому занятті у школі вивчення данської мови викладачка Каріна частувала ним нас, її учнів з України, Індії, Пакистану, Єгипту, Італії, Македонії й інших країн. На улюблені нами зерна пшенички з медом і маком ця страва схожа мало, але вона по-своєму оригінальна й смачна.
«Христос народився!» – звертаюсь до знайомої українки з Харкова, з якою першою зустрічаюся вранці 25 грудня. Ще за хвилину кажу ці радісні слова чоловікові з Донеччини. В ті миті до щему в душі чекала почути найрідніше, наймиліше: «Славімо Його!» Але жінка розгубилася й промовила лишень: «А я забила, што нада атвечать».
Чоловік був оригінальнішим. Широко усміхнувшись, вистрілив на ходу: «І вам вєсьолава дня!».
Натомість стало сумно. Без коментарів.
Читайте також: Ситуація на фронті на ранок 12 січня - Генштаб ЗСУ.
