Нині гірники залишилися без роботи.
Що буде з шахтами після війни?
Питання використання реструктуризованих вугільних підприємств не сходять з порядку денного в Міністерстві енергетики та в шахтарських містах упродовж останніх двадцяти літ
У 1990-х роках перестали діяти 6 нововолинських шахт. І хоч дуже гучно рекламували програми їхнього закриття, що передбачали не лише збереження створеної десятиліттями інфраструктури, а й соціальний захист звільнених робітників, однак далі слів справа не пішла. Частину матеріального ресурсу пустили на металобрухт, ще частина невідомо де поділася, а деякі залишки, зокрема надвірні конторські будівлі, використовуються під виробничі площі невеликих бізнесових структур. Шахтарі опинилися без роботи, тому самотужки влаштовувалися хто де міг, багато хто поїхав заробляти на хліб і до хліба за кордон.
І хоч місто отримало вже сумний досвід закриття попередніх копалень, ще два вугільні підприємства – №№5 і 1 – знову ж таки закрили в авральному порядку. Запевняли, що там уже вичерпалися основні запаси вугільних пластів, тож недоцільно й неефективно далі добувати паливо. Тому краще буде всім фахівцям перейти на новозбудовану шахту №10.
Як відомо, цього не сталося. Нова копальня — у незавершеному стані, там лише забезпечується її безаварійність. А тим, що на багатьох закритих шахтах можна було ще добувати дефіцитне зараз вугілля, ніхто не переймався і не переймається.
« Питання справедливої вугільної трансформації регіонів не зникає навіть у часи війни. Більше того – воно загострюється через енергетичну та соціальну кризу.»
Добре, що профспілкові активісти спільно з керівниками підземок зуміли переконати міністерських чиновників, що необхідно продовжити видобуток вугілля на шахті №9, яка переведена у третю групу й у черзі на закриття. І, попри складну ситуацію в колективі через ймовірну зміну керівника, вдалося отримати дозвіл на продовження основної діяльності.
Що робити з реструктуризованими шахтами – думають в уряді й тепер. Цю тему порушували й на нещодавній зустрічі з народними депутатами в стінах Нововолинської міської ради. Дискутують про це й у міністерських кабінетах у Києві.
Так, днями відбулася зустріч мерів шахтарських міст із виконавчим віцепрезидентом Європейської комісії паном Франсом Тіммермансом та міністром енергетики України Германом Галущенком, на якій обговорили розвиток «вугільних» громад у післявоєнний період.
Питання справедливої вугільної трансформації регіонів не зникає навіть у часи війни. Більше того – воно загострюється через енергетичну та соціальну кризу. Єврокомісія розглядає можливість надання грантів бізнесу в таких містах, як Нововолинськ, Червоноград сусідньої Львівщини та інших. Ставиться питання подальшого працевлаштування гірників на новостворених підприємствах після закриття шахт. Може, на цей раз вдасться?
Читайте також: «У Нововолинську за участю нардепів обговорили долю копалень і шахти №9».
Також обговорювали важливість енергетичної незалежності на місцях. Як її досягти? Наголос робиться на встановлення сонячних панелей у школах і садочках. Представник Єврокомісії повідомив, що вони готові надати суттєву допомогу в цьому напрямку.
А що шахти? Спільне завдання – розумно використати весь ресурс, який залишиться після їх повного закриття.
