ТойХтоПройшовКрізьВогоньСоледара

Увечері 10 січня вся Україна дивилася відео, поширене в телеграм-каналі «Оперативний ЗСУ», де 44-річний боєць, ставши, як він сам сказав, «трьохсотим», з перебинтованою головою, прямо з ношів, звертається до всіх нас: «…ми на Богом даній землі! Нас ніколи не зламати! Ми перемагаємо! Слава Україні!»

Уже близько півночі батько Дмитра – Костянтин Лінартович, теж актор кіно, – звернувся в соцмережі: «Друзі, усім безмежно вдячний за підтримку мого сина Дмитра Лінартовича. Навколо стільки горя, а ми знаходимо час, слова, матеріальну допомогу для кожного. Бо ми – українці! Ми справді незламні! Ми – неймовірна нація! Так, Дмитрові зараз важко, але він козак! Молімося, щоби Бог допоміг йому одужати і щоб наша країна звільнилася від московського фашизму!»

Так, Дмитрові зараз важко, але він козак! Молімося, щоби Бог допоміг йому одужати і щоб наша країна звільнилася від московського фашизму!

Актор пішов на фронт із позивним Світ

У фільмі Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2011) Дмитро Лінартович зіграв головну роль – Івана Додоки (Прототип – реальна людина, Іван Доценко), військового пілота родом із Полтавщини, Героя Радянського Союзу, який, пройшовши німецький полон, потім радянські табори, опинився в Канаді, де місцеве індіанське плем’я зробило його своїм вождем. Що не кажи – складна роль... Також актор знімався в «Гетьмані» і «Толоці». А нещодавно, 1 грудня, презентував із командою у Києві фільм «Обмін», де зіграв військового з позивним Моцарт.

Наприкінці 2022 року Дмитрові Лінартовичу двічі випало по кілька днів бути вдома, у столиці. Тоді ж буквально дивом – з учора на сьогодні – вдалося організувати творчу зустріч з актором-воїном у Національному музеї літератури. Понад годину Дмитро не випускав з рук гітару, співав свої пісні.

…Того ж дня Дмитро Лінартович розповідав в інтерв’ю «Укрінформу»: «Коли сталося повномасштабне вторгнення, наступного дня я пішов у ТрО. Спочатку, десь тиждень, це був Київ, а потім нас перевели в Київську область. Там дорога на Харківщину, на Бориспільське летовище. Жили в бліндажах і прочісували ліси, конвоювали, стояли на блокпостах».

Далі через Житомирський військкомат після триденної перевірки стану здоров’я Дмитро був направлений у десантно-штурмові війська – це еліта армії, будь-якої... «Я пройшов фахову підготовку розвідника й отримав військову облікову спеціальність «розвідник десантно-штурмових військ». Вишкіл був насиченим, у жорстких умовах. Я витримав усе по повній, нас тренували гарно», – ділився Дмитро, який на фронті має позивний Світ.

У перші дні 2023 року в інтерв’ю агенції АрміяInform Дмитро Лінартович розповідав про бої за Бахмут: «Ми захоплюємо й закріплюємо за собою нові позиції, ведемо активну оборону. На боці ворога є і «вагнерівці», і вже «обкатані» війною мобілізовані, є повні дилетанти, які практично не нюхали пороху. Часто буває так, що спочатку росіяни запускають у бій «необкатаних» людей як гарматне м’ясо, а вже потім їхнє місце займають професіонали. (…) Втім, у них зараз настрій уже понурий, бо досвідчених вояків з дня на день дедалі менше».

 «Тільки цей викладач міг залетіти на пару з гітарою і розпочати заняття  з пісні!»

І ще важливий штрих: Дмитро Лінартович – викладач на кафедрі кінотелемистецтва Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Навчає майбутніх ведучих телебачення сценічної мови, акторської майстерності, навичок роботи у кадрі. Уже випустив три курси. 

«Тільки цей викладач міг залетіти на пару з гітарою і розпочати заняття з пісні! Вся група була немов зачарована його фонтануючою енергією!» – розповідає Данило Гайдамаха, донедавна голова Студпарламенту в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Пам’ятайте, що ми перемагаємо, бо наша українська нація є незламною!

За словами Лінартовича-Світа, спілкуватися зі студентами через соціальні мережі йому вдається і на війні, хоча й говорять переважно не про неї. «Питають: який репертуар узяти, що підтягнути, як удосконалити техніку мовлення? Працюємо в індивідуальному режимі, коли є час між бойовими виходами – відповідаю на листи студентів».

Кого Дмитро Лінартович радить своїм студентам слухати-читати, як то кажуть, «по життю»? Звісно, Пророка українського, Тараса Григоровича Шевченка. А ще – Ліну Костенко, Лесю Українку, Івана Франка. Із сучасників – Сергія Пантюка, Бориса Гуменюка, Братів Капранових, Злату-Зоряну Паламарчук...

Ми побажаємо Дмитрові Лінартовичу Перемоги і благополучно на своїй Богом даній землі здолати рани, отримані в бою за Україну.

Валентина САМЧЕНКО, ukrinform.ua