Вікторія й Сергій Романчуки їхали в Німеччину із сином, а повертатимуться в Україну ще й із донькою, яка народилася за кордоном.
Подружжя з Волині усиновило хлопчика, а Бог побачив їхню доброту й подарував їм ще й донечку
Вони дуже хотіли, аби в їхню сім’ю прилетів лелека. Але Всевишній, кажуть лучани Вікторія й Сергій Романчуки, повів так, щоб узяли дитину із сирітського будинку. І їх ощасливив хлопчик Олежик, якому молода сім’я подарувала батьківську любов, а він їм – своє миле «мама» й «тато». Та ось їх уже четверо! У Німеччині, куди наші герої переїхали на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, народилася їхня донька, яку назвали на честь одного з дідусів Валерією
«Ми щасливі, що знайшли одне одного»
Про Вікторію й Сергія Романчуків «Волинь» розповідає не вперше. Свого часу в сторінці «Любить! Не любить» ми запропонували нашим читачам незвичайну історію їхнього кохання. Вікторія народилася з вадою хребта.
Не допомогла й операція, яку їй зробили, коли мала сім літ. Одне слово, сталося так, що дівчинка, згодом доросла дівчина, була нерозлучна з візочком. Сьогодні мамі своїй вдячна, яка багато зусиль доклала, аби донька не занепадала духом, почувалася повноцінною людиною, давала собі раду. У сімнадцять років вона прийняла хрещення, відвідувала церкву «Фіміам» у Луцьку.
Шлях Сергія до того, як він зустрів майбутню дружину, був непростий, а то й драматичний. Ще школярем він спробував дурман. А коли вчився у профтехучилищі, то став залежним від наркотиків. Не раз хотів покінчити із гріховним життям, але зрозумів, що в своїй старій компанії не зможе цього зробити. Лише в 2014 році, коли, як розповідав, пізнав любов віруючих, покаявся і прийняв хрещення, почалася нова сторінка його життя. Дороги майбутнього подружжя перетнулися завдяки церкві «Фіміам», а також спільній роботі в реабілітаційному центрі для неповносправних людей «Агапе», що в селі Боратин неподалік Луцька.
Дуже сумуємо за Луцьком і хочемо повернутися, як тільки закінчиться війна.
Дев’ять місяців виношували молоді люди свої почуття і 13 травня 2017-го побралися. «Ми щасливі, що знайшли одне одного», – такі слова почула від наших героїв на третьому році їхнього шлюбу. А ще вони мріяли про дітей, аби їхня сім’я стала більшою, аби Бог благословив їх на батьківство. Хотіли, звичайно, щоб у них народилися син чи донька.
Але Бог повів так, щоб молода пара взяла дитину, позбавлену батьківського піклування. 13 травня, в день річниці свого весілля, вони були в Будинку дитини, знайомилися з Олежиком. Виявилося, що він народився 13 січня – знову їхнє число, яке стало для них щасливим! На початку жовтня 2021 року верталися додому уже втрьох.
«Олежик не ростиме сам – у нього буде братик чи сестричка»
Від мрії, аби самим народити дитя, Романчуки не відмовлялися. Але, як говорили, їх не засмутить, якщо цього й не станеться, бо мали намір у такому випадку взяти ще одне маля із сиротинця («Олежик не ростиме сам – у нього буде братик чи сестричка»). Подружжя вибудовувало плани, як буде із сином мандрувати. Хлопчикові пощастило, що його мама й тато – з тих людей, які воліють колекціонувати не речі, а відчуття і враження. У них була мрія об’їздити якнайбільше країн.
…Мандрівку прискорив, як виявилося, початок повномасштабного вторгнення росії в Україну. Сім’ю Романчуків реабілітаційний центр «Агапе» в числі перших відправив за кордон. Про їхнє перебування в Німеччині стало відомо завдяки фейсбучній дружбі з Вікторією. Якось натрапила на її радісне повідомлення: «Нас скоро буде четверо!» А вже далі спілкувалася із жінкою у приваті. Тоді й дізналася, що подружжя чекає донечку. У жовтні це чекання увінчалося радістю – на світ з’явилася дівчинка. «Доцю назвали Валерією, – писала Вікторія, – на честь чоловікового батька (так сталося, що син має ім’я мого тата, тож обом догодили)». А ще були такі рядки: «Дуже сумуємо за Луцьком і хочемо повернутися, як тільки закінчиться війна».
Разом зі щасливим подружжям будемо молитися за Перемогу України й за те, щоб і їхні син та донька, і всі діти росли під мирним небом.
Катерина ЗУБЧУК.
Читайте також: Генерал з Волині, який звільняв Херсонщину, впевнений: цього року Україна переможе.
