Усьому свій час: колонка мами чотирьох дітей
– Тобі вже 16! – І що з того? – Ти вже доросла для таких витівок! Я такого від тебе не очікувала
Такий діалог мами й доньки почула в гостях у знайомих. Годі й пояснювати, наскільки сильно обидві були незадоволені одна одною. Вони ніяк не могли порозумітися, хоча старалися. Як і та мама, я свого часу теж відкривала для себе велосипед, що дорослішання за віком не є таким за фактом, тобто не означає, що воднораз усі рішення й вчинки стали досконалими. Ти призвичаюєш себе до правила, що дітей порівнювати не можна, бо кожен із нас унікальний. Але десь глибоко в душі все одно орієнтуєшся, що от твої доростуть до 16 років – й стане простіше, бо це вік уже відносно солідний, а 18 – узагалі повноліття. Навіть закон про це є. Насправді діти дорослішають дуже по-різному, і ми, їхні рідні, легше сприйматимемо усе, що відбувається в їхньому житті, якщо триматимемо це в полі зору.
Двоє моїх повнолітніх хлопців мають різні вдачі, темпераменти і різний ступінь дорослішання, тобто в однаковому віці один із них поводився набагато більш зріло за іншого. Зате молодший мав такі навики, які тільки зароджувалися в старшого. Пригадую, як вичитувала в книгах про вікові особливості юнаків. В одних писалося про змужнілість у 21 рік, автори інших вказували, що це може затягуватися до 23. У житті ще різноманітніше, адже статистика охоплює лише обраний набір рис. Якось у книзі британської психотерапевтки Філіппи Перрі з дивною назвою «Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку» натрапила на золоту фразу: «Діти різняться віком, у якому досягають певних рубежів».
Діти дорослішають дуже по-різному, і ми, їхні рідні, легше сприйматимемо усе, що відбувається в їхньому житті, якщо триматимемо це в полі зору.
Це так просто й так на поверхні, але як часто ігнорується нами. А якщо йдеться про кризові періоди у старшому віці, то ми взагалі не готові до нібито
неадекватного гніву чи істерики. Ну бо ж до-росла чи до-ріс. Та ж Філіппа Перрі опублікувала ще одне дуже важливе спостереження: «Дитина найбільш невдоволена перед самим опануванням нової стадії розвитку чи нового вміння.
Перед тим, як навчитися ходити, розмовляти, писати, бути сексуальною, незалежною, вона стає найбільш вразливою». Тож поміркуймо, якою довгою є дорога до незалежності, і бережімо нерви свої й своїх дітей.
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно й цікаво, діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО,
мама.
Читайте також: Гра, в якій перемагають усі: колонка мами чотирьох дітей.
