«Здавалося, що вийдемо зараз на вулицю, а там... рідна Україна» (Фото)
Цьогоріч мільйони українців славили народження Божого Сина в чужих країнах. Війна з росією показала, хто з них є нашими друзями, а хто – ворогами. Та наперекір злу і в ім’я миру мелодійні колядки линули до Бога від українців усього світу. Разом із моїми земляками в Данії ними в передмісті Копенгагена заслухався мер комуни Відовре Андерс Вольф Андерсен і вся його команда
Що зворушило данського мера до сліз
Влада Відовре пропонує українцям не лише прихисток від війни, житло, соціальні виплати, а й безкорисливу дружбу. Її засвідчує щодня, коли йдеться про вирішення навіть найменших побутових проблем. А різдвяними днями комунівці, місцева волонтерка Майкен Ларсон, працівники Червоного Хреста, служителі церкви зробили нам незабутній подарунок: можливість зібратися в найбільшій світлиці міста й зустріти Різдво, як удома.
З її сцени лідер відоврської громади Андерс Андерсен від імені земляків зізнався товариству українців: «Я хочу, щоб ви знали, що ваша Батьківщина, ваш народ і віра в його Перемогу з першого дня війни оселилися в серці Данії, в наших серцях. Ми з великою повагою ставимося до української нації та її боротьби за мир та свободу. Ви боретеся не лише за свою країну, а й за всіх нас, хто вірить у демократію й мирне співіснування. Ваші страждання і боротьба є нашими спільними». Від цих мудрих слів зал, у якому поруч сиділо більше 200 данців й українців, засяяв сльозами вдячності. Сердечні вітання адресував усім представник відділу культури Кельд Блом.
Спільну молитву за мир виголошувала священниця
Ця заморська країна гордиться самобутньою культурою й традиціями, як і Україна, вона багата гарними звичаями й обрядами. Тому відділ культури комуни, інтеграційна група та її керівник Хенінг Томсон прийняли рішення, яке сподобалося представникам обох народів. Оскільки в Данії Різдво починають вшановувати з першого грудневого дня, а святкують 25 грудня, то данці спершу запросили на свою гостину.
Данці плакали з нами, уявляючи, як ту мальовничу вроду нищить росія, як боляче від ран нашій землі, а матерям, батькам, дружинам, дітям – від втрат найрідніших.
Місцем для неї обрали церкву й у її лоні презентували свої звичаї. Гостинно частували всіх традиційними в ці дні яблучними пончиками, глінтвейном та іншими смаколиками. На зустрічі звучала спільна молитва за мир в Україні й світі. Її виголосила священниця, одна з організаторок дійства Біргіта Єппесен. Дзвінко звучали милозвучні данські церковні піснеспіви під органну музику. Пані Біргіта здійснила з юними українцями інсценізацію вертепу, переклад якого зробила менторка комуни Тетяна Йєнсон.
Дорослі і діти власноруч зробили прикраси із ялинкового гілля, свічок... Усім тоді хотілося казати одні одним найтепліші слова. І їх, данські й українські, знаходила в серці й перекладала менторка данської комуни Анна Компанієць.
«Нехай у вас і в нас усе буде гаразд»
Славити Христа молитвою, просити в Нього миру Україні почали 6 січня, у Святвечір, у церкві зі священником Мадсом Іверсеном. Щоб побачити українське Різдво, комуна Відовре забезпечила все необхідне для цього: великий зал, подарунки, розваги. Свій внесок у хорошу справу виявили бажання зробити багато місцевих доброчинців. Оргкомітет у складі Еріка Броуа та Торбена Соренсена, працівників відділу культури комуни дослухався до всіх побажань українок.
Доки пані Людмила Самойленко з Херсона шукала піснелюбів, у виконанні яких на святі звучали відомі українські колядки, львів’янка Марта Турчин зібрала товариство умілиць, які приготували 12 страв, що ними славиться Різдво в Україні. Головною, звісно, була кутя.
Українськими піснями публіку чарували україно-данський гурт «Руна» і його засновниця й солістка Анастасія Келлер, оперна співачка з Херсона Лейла, данськими – популярний місцевий ансамбль.
«Ми ніколи не забудемо вас»
Господинями свята обрали менторок комуни Віту Буренко й Анну Компанієць. У відоврських українців без цих жінок, а ще Тетяни Йєнсон і волонтерки Майкен Ларсон, яка живе Україною, відколи познайомилася з біженцями, не проходить жоден день. Свого часу
Віта, Анна й Тетяна створили в Данії сім’ї. На своїй другій Батьківщині вони для земляків – порадниці й помічниці у всіх справах.
На святі ж Анна й Віта артистично виконали місію ведучих. Не таїли, що впоратися з хвилюванням перед сотнями людей допомогло відчуття єдиної родини й заповітна мрія: Україна переможе й буде такою ж щасливою, як і Данія. Цього чарівного вечора їм і всім нам здавалося, що за вікном – рідна Україна.
…У відеосюжеті ми показали господарям нашу країну в мирному весняному цвіті, її золоті пшеничні лани у барвистому літі… Данці плакали з нами, уявляючи, як ту мальовничу вроду нищить росія, як боляче від ран нашій землі, а матерям, батькам, дружинам, дітям – від втрат найрідніших.
Мер Відовре Андерс Вольф Андерсен дякував Україні за те, що боронить світ, українці Жанні Герасимовій – за авторську картину, нашим біженцям – за духовність: «Українці стали частиною нашої спільноти. Ми хочемо, щоб вам тут було добре. Навіть коли ви повернетеся додому, ми ніколи не забудемо вас». І це взаємно. Дякуємо за дружбу, Даніє!
ї
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.