Генерал з Волині оцінив ймовірність нападу на захід України
«Противник не відмовився від своїх намірів всю нашу державу»
Уродженець волинського села Щитинь, командувач Оперативного командування Сухопутних військ «Південь» Андрій Ковальчук, який готував план звільнення правобережної Херсонщини, в інтерв’ ю виданню «Главком» прокоментував розмови про ймовірний повторний наступ з території білорусі, попри те, що, за даними розвідки, наразі ударного угрупування там не створено.
- Я далеко перебуваю від кордону з Білоруссю (посміхається). Але можу сказати, що противника недооцінювати не можна, - заявив Андрій Ковальчук. - Чому ворог з 24 лютого програвав? Тому що недооцінив наші можливості. Треба вчитися на помилках свого супротивника. Наше головне завдання – не допустити недооцінки противника. У нього є мобілізаційні ресурси. Вони провели певну мобілізацію спочатку, потім ще додатково озброїли близько 300 тисяч своїх вояк. Це ж не для захисту від нападу України зроблено. Повірте, територія Росії нам не була потрібна, і не буде потрібна.
Та найголовніше для нас знати і розуміти, що противник не відмовився від своїх намірів.
Окрім того, на їхніх базах, арсеналах достатньо залізяччя, яке можуть поставити «на ноги». Та найголовніше для нас знати і розуміти, що противник не відмовився від своїх намірів. Якби відмовився, то ми б вже сьогодні спостерігали відхід з захоплених території. Плани Путіна на всю Україну не помінялися, і ми це маємо враховувати. Нам нічого не залишається, як бути готовими відбивати агресію. Треба готуватися до різних сценаріїв, бути готовим і до повторних дій, можливо, тут на Одещині, до повторних спроб іти на Київ, можливо, і на Західну Україну. Нічого з переліченого виключати не можна.
Аби розуміти напрямки небезпеки, треба проводити розвідку і бути готовими. Тоді буде все гаразд. А якщо ми сьогодні сподіватимемося, що противник не буде наступати на ті ж граблі, не піде на Київ, то від цього будемо тільки потерпати. Якщо ворог сьогодні не пішов на Київ, це не означає, що він не може піти завтра...
- Чому йде переміщення їхніх сил і засобів в Білорусь і в зворотному напрямку? - продовжує війський. - Тому що Російська Федерація сама не в змозі потягнути, навчити цих 300 тисяч мобілізованих. Саме тому їм потрібні полігони, навчально-матеріальна база у Білорусі, на якій готувалися мобілізовані 300 тис. частинами. Не виключено, що така практика підготовки військ ворога продовжуватиметься і надалі, тобто мобілізовуватимуть регулярно відносно у малих кількостях, по 100 тис. осіб на місяць.