Горохівчани: «Молимося, щоби список  наших загиблих Героїв  не збільшувався…»

«Схиляю голову перед вами від усієї громади»

На стелі – 12 прізвищ жителів Мар’янівської громади: шестеро з них полягли в боях за Україну торік під час повномасштабного вторгнення росії, що почалося 24 лютого 2022-го, стільки ж – учасники бойових дій АТО, які, втративши здоров’я, відійшли у засвіти.

 Освячення здійснив настоятель місцевої церкви Святих апостолів Петра і Павла Віталій Куць. Прозвучала молитва за тих, хто віддав життя за Україну. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героїв. До стели було покладено квіти.

 А потім  матерів, дружин тих, хто вже в Небесному легіоні, запросили в зал Будинку культури, аби вшанувати їх. Зі словом вдячності  до присутніх звернувся селищний голова Олег Басалик. Оскільки зустріч відбувалася напередодні Дня Соборності України (22 січня 1919 року був публічно оприлюднений Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки), Олег Володимирович говорив про цю подію як одну зі сторінок історії нашої держави. Власне – боротьби за неї. І те, що ми зараз переживаємо, – це висока ціна нашого народу за свою свободу й незалежність. Він подякував батькам за патріотичне виховання справжніх синів українського народу, гідних громадян своєї країни, та вдовам – за велике прагнення жити у вільній демократичній та суверенній державі. 

  – Схиляю голову перед вами від усієї громади, – сказав Олег Басалик, звертаючись до тих, чиї сини, чоловіки, брати віддали своє життя, виборюючи цю свободу. – Дай вам Бог здоров’я, терпіння, хай Всевишній охороняє вас і дає якнайшвидшу Перемогу. 

Олег Басалик вручив матерям та вдовам подяки селищної ради, а також квитанції на річну передплату газети «Волинь». Окрема подяка – Євгенії Харків, чоловік якої, втративши здоров’я (він – учасник АТО в 2015–2016 роках), помер, а син зараз служить у

Збройних силах України. В словах Олега Володимировича – вдячність цій жінці за її активну громадянську позицію, самовідданість та волонтерську діяльність, а також за ініціативу в організації зустрічі з матерями та вдовами загиблих, за плідну співпрацю із редакцією газети «Волинь» та власником фермерського господарства «Агролекс» Олександром Потинським, який став спонсором передплати нашої газети для матерів та вдів загиблих. 

Коли вдови, матері, діти бачать, що вони не залишилися наодинці зі своєю непоправною втратою, то це додає сили, аби не занепасти духом. 

Очільник Мар’янівської громади Олег Басалик надав слово головному редактору «Волині» Олександру Згоранцю. Олександр Олександрович вручив гостям зустрічі подарунки від редакції  – наші видання, а також нагрудні значки з портретами загиблих – синів, чоловіків. Він розповів, що нашу газету читають бійці і на передовій, і на укріплених рубежах України з білоруссю, звідки існує загроза нападу агресора: волонтери щотижня доставляють у різні підрозділи три тисячі її екземплярів. А ще розчулив присутніх поетичними рядками Сергія Жадана, прочитавши, зокрема, його вірш «Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить». І в свою чергу висловив вдячність Євгенії Харків, нагадавши про те, що це з її ініціативи в 2017 році «Волинь» створила фільм про мужніх горохівчан – учасників АТО, який навіть був презентований у тоді ще не окупованому Маріуполі. 

«Ще дуже свіжа рана, й ти ніби заново переживаєш біль своєї втрати»

Долучилася до зустрічі волонтерка та депутатка селищної ради Валентина Маціюк із гуртом колядників зі свого села Борочиче, які, до речі, за час Різдвяних свят зібрали майже 116 тисяч гривень на підтримку хлопців, котрі перебувають на передовій. Пані Валентина, чоловік і син якої служать у Збройних силах України, поділилася враженнями від спілкування з бійцями в гарячих точках на Сході та Півдні України, де буває впродовж майже року повномасштабної війни. Щирі співчуття прозвучали з її вуст згорьованим матерям, дружинам, сестрам. Вона сказала:

– Важко знайти якісь слова, щоб вас розрадити… Молімо Бога, щоб війна швидше закінчилася і ваші лави не поповнювалися. Неймовірно високу ціну платить Україна за свою незалежність і свободу. Ми всі дуже сподіваємося, що вона не буде даремною…

Валентина Маціюк прочитала свої вірші, які, власне, почала писати під враженнями від побаченого, почутого  у волонтерських поїздках. За цими рядками – те, що нам болить сьогодні. Поетичності зустрічі додали й авторські вірші Інни Вітковської та Дарини

Процюк. Голова громади Олег Басалик сказав на завершення:

– Гуртом легше перенести біду. Тут можна поплакати, поспілкуватися, порадити одне одному, як  все пережити. Такі наші зустрічі ми хочемо зробити регулярними.

І, судячи зі слів удови Анатолія Гаса Лариси Гас, у майбутньому вони мають бути. Всі, хто взяв у руки зброю й пішов захищати Україну, а тим більш загинув за свою державу, –Герої, які житимуть у серцях рідних. А коли ці рідні – вдови, матері, діти – бачать, що вони не залишилися наодинці зі своєю непоправною втратою, то це додає сили, аби не занепасти духом. 

А ось як висловилася сестра загиблого Богдана Лагановського, який жив у селі Брани, Алла Канцедал: 

– Такі зустрічі й розмови на них – дуже важкі, бо ще надто свіжа рана: ти ніби заново переживаєш біль своєї втрати. А з іншого боку – вони потрібні. Як кажуть психологи, треба вчитися жити з тим, що ти маєш. Я живу з думкою, що мій брат, з яким ми були дуже близькі, є – тільки душа покинула його тіло. 

Катерина ЗУБЧУК.

У боях за Україну полягли мужні сини Волині

Сергій ВАКАЛЮК – боєць із міста Рожище;

Максим СТРИЖАК – боєць із міста Нововолинська (родом він із Луганщини, на Волинь родина переїхала із міста Золотого – за бажанням сім’ї похоронений у шахтарському місті;

Володимир ДМИТРУК – боєць із села Литовеж, що на Іваничівщині;

Олег ДЕНИСЮК – боєць із села Щедрогір, що на Ратнівщині;

Ігор НЕБОСЬ – боєць із міста Луцька;

Максим БІЛЕЦЬКИЙ – боєць із міста Нововолинська;

Ростислав СЛЄСАР – боєць із села Хворостів, що на Любомльщині;

Володимир РОЗЮК – боєць із села Годомичі, що на Маневиччині;

Олександр ЧИРУК – боєць із села Рудка-Червинська Камінь-Каширського району;

Іван БОНДАРУК – боєць із міста Нововолинська;

Руслан СТЕПАСЮК – боєць із села Гряди, що на Іваничівщині;

Микола БЕРЕГОВИЧ –боєць із села Гор’янівка, що на Ківерцівщині;

Григорій БАЛЮК – боєць із села Тагачин, що на Турійщині;

Артем КОЛЕНДА – боєць із  міста Рожища;

Олександр СТЕФАНОВСЬКИЙ – боєць із села Коршів Луцького району;

Олександр НАГОРНИЙ – боєць із міста Луцька;

Юрій ШЕВЧИК – боєць із міста Ковеля;

Петро ЛЕОНЧУК – боєць із села Колодії, що на Маневиччині;

Володимир СТЕПАНЮК – боєць із міста Нововолинська;

Олег ГОНТАР – боєць із села Журавичі, що на Ківерцівщині. 

Новини російсько-української війни Тут.