Про заборону «Калінки-малінки» у Могилянці

На жодній із моїх пар російської мови не було. Жоден із запрошених гостей, а їх було кілька кожного року – всі були україномовні, незважаючи на те, що дехто з них «у миру» говорив тоді російською. Якби хтось спробував відповідати на парі або здати підсумкову роботу російською – був би ввічливо повернутий з високих емпіреїв («маю право», «стаття 10 Конституції» і так далі) на грішну землю. 

Якщо ж комусь зі студентів хочеться «мати право» бути русофонами в цьому просторі, то є варіант для них – офіційно зареєструвати «Общество русскіх студентовъ ім. Д.В. Табачніка».

Це український виш. Ми в Україні. Мова освіти – українська. Мова середовища, яке ми спільно формуємо, – українська. Кому це не подобається – можуть себе не силувати, нікого в НаУКМА за вироком суду вступати наче не примушують. 

Читайте також: «Цей закон віддаляє, а не наближує нашу перемогу».

Університет за визначенням формує особистості з цінностями і принципами. Захист і розвиток всього українського – один із наріжних каменів академії, як я це розумію. Якщо ж комусь зі студентів хочеться «мати право» бути русофонами в цьому просторі, то є варіант для них – офіційно зареєструвати «Общество русскіх студентовъ ім. Д.В. Табачніка», і я думаю, що адміністрація вишу дозволить цій групі збиратись після навчання в одній з аудиторій, співати «Калінку-малінку», танцювати «Камарінскую» і обмінюватись рецептами кулебяк і расстєгаєв. Оскільки «Россотрудничество» вже не працює в Києві, то угорське посольство, може, навіть дасть на це грант. Той, хто вступив до НаУКМА і наполягає на своєму праві бути там промоутером російської мови, – це не про право людини. Це про право на насильство щодо тих, які вступили або прийшли працювати в цей університет саме через його ексклюзивну, закладену ще великим Брюхом (В’ячеславом Брюховецьким – почесним президентом НаУКМА. – Ред. ) україноцентричність. 

Вахтанг КІПІАНІ,  історик, журналіст, публіцист, воїн ТРО.