The Economist оцінила, як почали працювати санкції ЄС проти нафтопродуктів з росії

В грудні Захід взяв під приціл російські доходи від продажу нафти, запровадивши найбільший пакет енергетичних санкцій, який хоч колись запроваджували проти однієї країни. Європа, яка була найбільшим покупцем російських барелів через морські шляхи, заборонила імпорт такої сировини. Також ключовим перевізникам, кредиторам і страхувальникам заборонили обслуговувати продажі російської нафти іншим покупцям за виключенням випадків, коли сировину продають нижче встановленої «цінової стелі» на рівні 60 доларів за барель, інформує «Дзеркало тижня» з посиланням на The Economist.

Минуло два місяці. І багато людей, схоже, думають, що встановлення цієї «стелі» було великим успіхом. Сьогодні, 5 лютого, почав працювати другий раунд європейських санкцій, який стосується дизеля і інших нафтопродуктів. «На жаль, наші репортажі свідчать, що ця схема не дуже кусається. Груднева політика заборони і цінової «стелі» не скоротила продажі російської нафти», - пише іноземне видання.

Після певного затишшя, під час якого європейські фірми розбиралися, як дотримуватися нової цінової межі, поставки відновилися в старих темпах. Але тепер замість Європи нафту везуть в Китай і Індію. Російський експорт непереробленої нафти без урахування казахсько-російської суміші CPC становив 3,7 мільйона барелів на день впродовж чотирьох тижнів до 29 січня. І це найвищий показник з червня. Крім того, це більше, ніж у будь-який інший чотиритижневий період впродовж 2021 року.

Адвокати цінової стелі скажуть, що це доводить успішність підходу. Адже мета полягала в тому, щоб російська нафта все ще продавалася, зберігаючи стабільність глобального ринку, однак, за обмеженою ціною, щоб доходи Владіміра Путіна були меншими. Таким чином, вони стверджують, що «стеля» дає покупцям силу на переговорах. Довший експортний маршрут також підвищує ціну фрахту, змушуючи Росію компенсовувати витрати своїм клієнтам.

Також багато хто вважає доказом ефективності політики розрив між вартістю нафти Brent і російської Urals. Різниця з’явилася після початку російського вторгнення в Україну, але стала більшою після запровадження ембарго. Тепер вона становить 32 долари за барель. Тож російська нафта тепер продається зі знижкою на рівні 38%. 10 січня міністр фінансів США Джанет Єллен, яка стала архітектором цінової «стелі», сказала, що схема наближається до своєї мети.

«Однак, проблема в тому, що агенції, які відстежують ціни, не адаптували свої методи до світу, в якому російська нафта більше не продається через канали, за якими вони стежать. Якщо європейські нафтопереробні заводи і трейдери діляться своїми даними з тими, хто стежить за цінами, індійські цього не роблять. Агенції також покладаються на публічно доступні індикатори, щоб розрахувати вартість поставок між західними російськими портами і європейськими нафтовими терміналами. Тарифи на перевезення нафти з Росії в Азію, в свою чергу, встановлюються приватно», - йдеться в статті.

Знижки, про які говорять західні чиновники, не точні і часто перебільшені. Дані митниці Індії і Китаю свідчать, що ці країни заплатили більше за нафту Urals взимку, ніж всі вважали. Інша причина, чому важко оцінити справжню вартість, полягає в тому, що всі зацікавлені вдавати, ніби ціни низькі. 

В результаті, як пояснює The Economist, знижки, про які говорять західні чиновники, не точні і часто перебільшені. Дані митниці Індії і Китаю свідчать, що ці країни заплатили більше за нафту Urals взимку, ніж всі вважали. Інша причина, чому важко оцінити справжню вартість, полягає в тому, що всі зацікавлені вдавати, ніби ціни низькі. Російські нафтові компанії хочуть мінімізувати свої податкові виплати. А індійські нафтопереробні заводи хочуть натиснути на інших постачальників.

Ще більше вражає те, наскільки російська експортна машина стала менш залежною від західної інфраструктури фінансування і доставок, що дозволило обійти низку санкцій. Видання The Economist минулого тижня писало про бум тіньової торгівлі, яка використовує паралельну систему. До грудня більше половини російської нафти обслуговувалося європейськими перевізниками або фінансовими фірмами. Тепер ця частка впала до 36%.

Чи може новий набір санкцій, націлених проти нафтопродуктів, завдати більший удар? На перший погляд, вони можуть скоротити російський експорт дизелю і інших продуктів у короткостроковій перспективі. З 5 лютого Європа більше не буде купувати таке пальне. Росії буде важко знайти покупців, щоб компенсувати втрату попиту з боку ЄС. Китай і Індія самі займаються переробкою нафти. Також замінити європейські танкери для транспортування вже готового пального буде важко. Частина російських нафтопродуктів, на які припадає третина доходів Росії від експорту нафти, залишиться не проданою. І це підвищить глобальні ціни.

«Для Заходу урок в тому, що санкції не замінять передачу грошей і зброї Україні. Відмова від російської нафти не здобуде перемогу у війні», - йдеться в статті.

Але з часом цей ефект згасне. Не маючи змоги продати перероблену нафту, Росія, вірогідно, збільшить свої можливості експортувати сиру, посилюючи таким чином тіньову торгівлю. Європейці можуть відчути необхідність звернутися до Китаю і Індії в пошуках дизеля. Але там це пальне все більше будуть виготовляти з російської нафти. Чим більше російської нафти буде текти за межами західного контролю, тим менш ефективними будуть блокади.

«Для Заходу урок в тому, що санкції не замінять передачу грошей і зброї Україні. Відмова від російської нафти не здобуде перемогу у війні», - йдеться в статті.

Читайте також: «путін віддав наказ захопити Донецьку та Луганську області до березня»