Як 79 українських миротворців врятували тисячі боснійських мусульман (Відео)

Українці – між двох вогнів

Це була перша миротворча місія незалежної України. Наших добровольців відрядили до Югославії, де вирувала війна. Тоді світ шокувала різанина в Сребрениці, де серби вбили 8 000 боснійських мусульман. Містечко мали захищати 600 миротворців із Нідерландів, але серби виманили їх звідти, пообіцявши не чіпати цивільних, та коли миротворці пішли з міста, почалося пекло. Крім цього, самі миротворці з Нідерландів втратили 7 своїх військовослужбовців. 

Згадує боснійська мусульманка – свідок цих подій: «Серби брали наших чоловіків найчастіше вночі. Виводили за межі бази і розстрілювали їх».

Така сама доля чекала на мусульманське місто Жепа, яке захищав загін українців. Серби оголосили, що всі чоловіки-мусульмани у віці від 17 до 65 років будуть затримані як військовополонені.

Наших воїнів там було тільки 79, вони мали всього 9 БТРів і легку зброю. Жителі Жепи знали, що їх очікує, тож благали миротворців не покидати міста і навіть відкритим текстом говорили: «Якщо ви нас не захистите – ми вас знищимо». Українці фактично опинились між двох вогнів.

В ООН лише розводили руками та висловлювали стурбованість можливою різаниною в Жепі. Але командир українських миротворців полковник Микола Верхогляд мав свій план. І 79 наших захисників дали відсіч двом тисячам сербів! Два тижні українці тримали місто, яке серби взяли в облогу і знищували мінометами. Стійкість українців змусила сербського генерала Ратко Младича попросити про переговори. Микола Верхогляд пішов на перемовини і домігся зеленого коридору для цивільних.
«Із сильними людьми завжди домовляються»

 Зрештою Младич сказав: «Ти хороший солдат. Із сильними людьми завжди домовляються. Слабким людям диктують умови. Не треба гарячкувати! Думаю, ми знайдемо правильне рішення». 

Ось як про ці перемовини згадував сам Микола Верхогляд: «Кажу їм: «Пане Младич! Ви генерал – людина, яку поважають у сербській армії. І ви, полковнику Авдо Палич, теж не менш шанований своїми солдатами командир (тут я не лукавив – це були дійсно авторитетні у своїх народів керівники). Усі ми троє належимо до різних армій, але ми – офіцери, носимо погони. А для професійного військового ганьба стріляти у беззбройну людину. Так чинять тільки покидьки!». Ні телекамер, ні диктофонів тоді поряд не було, і я говорив емоційно, жорстко. «Війна, – кажу, звертаючись до

Младича, – коли-небудь закінчиться. І тоді, згадаєте мої слова, політики вас здадуть». Так воно згодом і сталося… Зрештою Младич сказав: «Ти хороший солдат. Із сильними людьми завжди домовляються. Слабким людям диктують умови. Не треба гарячкувати! Думаю, ми знайдемо правильне рішення». Так воно у результаті і вийшло.

За різними підрахунками, у липні 1995 року вдалося врятувати від 5000 до 10000 людей. Микола Верхогляд наполіг на тому, щоб при посадці в машини сім’ї не розділяли, відправляли членів сім'ї разом, а не окремо чоловіків від усіх інших. Крім того, в кожній машині перебував солдат українського батальйону, який супроводжував мусульман до місця призначення, а потім повертався до Жепи.

І це було вкрай важливе та правильне рішення!

«Чесно кажучи, я віддав таке розпорядження чисто інтуїтивно, для більшої гарантії безпеки тих, кого ми евакуювали, – згадував Микола Верхогляд. – Тільки років через десять, коли з’явилася можливість ознайомитися з матеріалами Міжнародного Гаазького суду, мені стало зрозуміло, наскільки правильно ми тоді діяли. Адже що вийшло у нідерландців у Сребрениці? Вони вибрали класичний варіант конвою: військові їхали попереду і в кінці колони, автобуси з біженцями – всередині. А потім з’ясувалося, що на маршруті проходження, коли колона розтягнулася, водії-серби звертали в ліс, а там їх уже чекали люди зі зброєю…».

Порятунок людей із Жепи посіяв розбрат між сербами, ослабив їхні позиції. Зрештою, і Младич, і Караджич, який віддавав йому накази, опинилися в Гаазі і досі ув’язнені.

Але чому про цей подвиг українських миротворців нам так довго не розповідали? Бо сербів у тій війні підтримувала росія, з якою Україна тоді мала, на жаль, тісні відносини.

Лише у 2021 році генерал Верхогляд отримав звання Героя. Щоправда, посмертно. Він помер від ковіду за 5 місяців до  нагородження…

Василь РОГУЦЬКИЙ.

Читайте також на volyn.com.ua: «Як на Донеччині мене змусили дізнатися про того, хто брав Луцький замок».