Були в день ювілею і численні вітання, й подарунки та гарний ексклюзивний торт, який дуже пасував до автентичного одягу баби Домці.
100-річна Домініка Залуська з Камінь-Каширщини щодня просить Бога, аби вберіг на фронті правнука
У день народження ювілярка пригадала повстанські пісні з молодості
У Бузаках Камінь-Каширського району довгожительку знають як бабу Домцю, за плечима котрої довгий життєвий шлях, помережений і радощами, й клопотами. Були, як мовиться, червоні й чорні кольори. Родом вона із Поступеля, що на Ратнівщині. У Другу світову війну зазнала долі остарбайтера. У 1947-му вийшла заміж у Бузаки за свого коханого Кузьму. Бог дав їм трьох дітей: дві дочки й сина, які вже й самі давно в літах. Що казати – й онуки повиростали, яких у Домініки Василівни четверо, шестеро правнуків. А от чоловіка похоронила двадцять два роки тому. Живе тепер одна в своїй хаті. Але не самотня – вона завжди під крильцем великої родини, яка піклується про неї.
Не думала, що ще одна клята війна випаде на її долю, що росія нападе на Україну. Зараз це – найпекучіший біль довгожительки.
З нагоди 100-річчя рідня вітала любу маму, бабусю, прабабусю, вручивши їй ексклюзивний торт. Поздоровляли довгожительку також староста Бузаківського старостинського округу Олександр Мольчук, голова Камінь-Каширської міської ради Віктор Пась – не так багато в громаді мешканців, які розміняли другу сотню літ! Завітав до ювілярки вокальний колектив місцевого Будинку культури під керуванням Тетяни Герасимець. У його виконанні прозвучали пісні з репертуару самодіяльних артистів. І, звичайно, для Домініки Залуської линуло «Многії літа!» Та й сама вона могла б ще заспівати, бо знає багато українських народних пісень, серед яких і повстанські.
І за Польщі жила баба Домця, і за совєтів, Господь дав побачити Україну незалежною. От тільки не думала, що ще одна клята війна випаде на її долю, що росія нападе на Україну. Зараз це – найпекучіший біль довгожительки. Болить серце старенької, зокрема за правнука Назара, який служить у Збройних силах України, боронить Батьківщину від ворога. Молиться за нього, просить Бога, аби вберіг його.
…У день такого поважного ювілею Домініка Василівна зустрічала гостей у своєму святешному вбранні. Задля такої оказії довелося дістати із куфра старовинну вишиту сорочку, корсет і спідницю, прикрашені різнокольоровими стрічками. Такий автентичний одяг тепер може зайняти достойне місце серед музейних експонатів, а колись вона в ньому на вечорниці ходила.
Читайте також: «Волинський Герой: «Якби мені назад ногу, то був би на фронті»»
