Справжній Господар і Людина з чуйним серцем – це про керівника СГПП «Рать».
Стати хліборобом Віктору Шумському було написано на роду (Відео)
«Людина праці – основа з основ, а все інше – від лукавого» – один із принципів знаного аграрія
12 лютого Волинь вітатиме із 60-річчям керівника СГПП «Рать», заслуженого працівника сільського господарства України, кавалера трьох орденів «За заслуги» Віктора Анатолійовича Шумського. У мирні дні цей господар, як завжди, хлібом-сіллю зустрічав би на порозі свого дому у Ратневі Луцького району гостей різного чину й віку. Та цього разу інтелігентно відмовився і від святкувань, і від традиційного святкового інтерв’ю з журналістами. Мовляв, спершу переможемо московитів, а тоді й поговоримо…
Та попри війну, радісні й сумні звістки з фронту, вітання до ювіляра таки полинуть і з Волині, і з багатьох регіонів України та зарубіжжя, бо волинського цвіту багато по всьому світу, а пана Шумського всюди згадують із сердечною вдячністю, на якій тримається світ.
«На нашому підприємстві людина – найвища цінність»
Вродженого господаря односельці бачили ще в малому Вітькові. Хлопчині, було, хліба не дай, а дозволь проїхатися з татусем-водієм у поля, щоб побачити, як дозрівають золоті колоски. Найповажніші ратнівчани кажуть, що до людей він ще тоді дослухався і що йому на роду було написано Богом і благословенням батьків стати знатним хліборобом і лідером! (Як я тішилася, що хліборобську естафету уже Віктора Анатолійовича підхопили і його сини – Юрій та Олександр). Свого часу йому випало попрацювати агрономом, згодом люди довірили землякові посаду сільського голови, і ніколи село й довколишня округа не сумнівалися, що з керівником СГПП «Рать», яке він очолив 23 роки тому, вдасться збудувати свою міні-Європу.
Свого часу йому випало попрацювати агрономом, згодом люди довірили землякові посаду сільського голови, і ніколи село й довколишня округа не сумнівалися, що з керівником СГПП «Рать», яке він очолив 23 роки тому, вдасться збудувати свою міні-Європу.
Відтоді не було такого, щоб у селі не знайшлося для когось роботи. Нею, гідно оплачуваною й постійною, лідер забезпечує своїй малій батьківщині добробут і щасливе многоліття. Зі світанкової до вечірньої зорі тут щось мурують, асфальтують, прибирають, ремонтують, доглядають повні ферми худоби, сіють та збирають врожаї. Рекордні, бо земля щедра для тих, хто дбає про неї.
Все, що росте в «Раті», сіється-обробляється сучасною сільськогосподарською технікою. Люди у Ратневі мають красиві ФАП, дитячий садочок, заклад культури, школу, млин, м’ясопереробний цех (у ньому ковбаса з одного м’яса) й пасіку, славну медом на всю округу…
Читайте також на volyn.com.ua: «Віктор ШУМСЬКИЙ: «Живу за правилом: твоя перемога – заслуга інших, твоя поразка – твоя вина».
Разом із поколінням ратнівських діточок виросли сосновий ліс і яблуневий сад. Всі найгарніші дати й події Ратнів береже на віки в музеї, створення якого – ще одна хороша справа ювіляра, як і народний фольклорний гурт «Світлиця», а на розмову з Богом йдуть ратнівчани у храм святої Параскеви, який завдяки пожертвам Віктора Шумського здалеку вражає величним виглядом.
…Не перерахувати всіх добрих справ, зроблених Віктором Шумським для громади й односельчан, яким допоміг у біді. На них щороку безкорисливо витрачає мільйони гривень. Стільки ж їх сьогодні скеровує на потреби Збройних сил України, задля Перемоги й миру. Бо інакше жити не може.
«Хліборобам треба дякувати. Словами й ділами», – сказав в одному з інтерв’ю журналістам «Волині». Тож звертається з клопотаннями про звання і удостоєння державних нагород і не перестає дивувати своїх працівників подарунками: автомобілями, пральними машинами, велосипедами й навіть путівками на відпочинок в екзотичних країнах. І ці свої кроки пояснює просто: «На нашому підприємстві людина – найвища цінність».
Читайте також на volyn.com.ua: «Віктор ШУМСЬКИЙ: «Людина праці – основа з основ, а все інше – від лукавого» (Відео)».
Його життєве кредо: «Робити добро, не коментуючи рішень»
Із Віктором Шумським авторка цієї публікації познайомилася завдяки його друзям, лучанам заслуженому архітекторові України Юрієві Казміруку й своєму дядькові Володимирові Зелюку. Вони неймовірно теплими словами свого часу описали своє спілкування із заслуженим артистом України, почесним громадянином Волині, автором гімну Волинського краю «Волинь моя» й однойменної збірки авторських пісень, а для мене просто татом Степаном Кривеньким. І запропонували реконструювати його пам’ятник у нашій рідній Вільхівці. Мовляв, на місці громіздких бетонних плит, які руйнують час і негоди, постане гранітний, достойний митця. Розповіли, що стати меценатом цього задуму безвідмовно зголосився Віктор Анатолійович Шумський.
Від колег-журналістів знала про Шумського, що найбільше дратується, коли чує брехню, що не соромиться сліз, коли передчасно втрачає друзів, що його життєве кредо – «Робити добро, не коментуючи рішень».
Вірила й не вірила тоді обіцянці незнайомого благодійника, який погодився заплатити понад 100 000 гривень за монумент не родичеві чи другові, а просто людині, яку поважає за душевні пісні, – аж доки не настали урочисті хвилини відкриття пам’ятника. Шукала поглядом у велелюдному товаристві доброчинця. Від колег-журналістів знала про Шумського, що найбільше дратується, коли чує брехню, що не соромиться сліз, коли передчасно втрачає друзів, що його життєве кредо – «Робити добро, не коментуючи рішень». Що живе не хлібом єдиним, і за це тисячі читачів видання «Волинь-нова» свого часу обрали його героєм місяця.
– Не дивуйтесь, коли Віктор Анатолійович у силу своєї зайнятості не приїде сьогодні. Бо це чоловік ще й дивовижної скромності, – заспокоїв тоді у Вільхівці головний редактор газети «Волинь» Олександр Згоранець. А через певний час Віктор Шумський власним коштом ще й перевидав збірку «Волинь моя».
Та познайомитися нам судилося на … Дні поля, який у мирні роки проводив для колег-аграріїв теж славнозвісний волинський господар, керівник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Бачила, як статний і доброзичливий Віктор Шумський обіймав поглядом золотий лан, радів за друга-свата Євгена, щось щиро радив колегам-хліборобам… Тоді щиро дякувала Вам, ювіляре, за те, що Ви такий є! І сьогодні усі, хто знає Ваше добре ім’я, цінує Вашу порядність, адресують Вам щирі побажання здоров’я, миру, зокрема ваші друзі Володимир Зелюк і Юрій Казмірук. З такими українолюбами, як Ви, буде Перемога й квітнутиме Україна.
З роси і води Вам, господарю!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
P.S. А напередодні ювілею стало відомо, що син Юрій і невістка Марта подарували Віктору Анатолійовичу внука. Тож нехай Рід Хліборобський Шумських росте і росте!!!
А подарунком від працівників газети «Волинь» нехай стане ця пісня:
Читайте також на volyn.com.ua: «Віктор Шумський про заробітки на біді: «Він купив у мене м’ясо по 40 гривень, продає людям по 150» (Фото, відео)».
