Ми і колядуємо угорською в окопах, і звільнили кілька харківських сіл з українським і угорським прапорами – нам це дозволило зробити керівництво.
Професор з окопу Федір Шандор: «Харківщину ми звільняли під угорськими прапорами»
Мініскульптури – одна з візитівок Ужгорода. Наприкінці 2022 року було відкрито 54-ту. Герой – професор з окопу, який читає студентам лекції в буквальному сенсі у перервах між боями. Зображено на ній Федора Шандора (на фото), професора Ужгородського національного університету, доктора філософських наук, завідувача кафедри соціології та соціальної роботи. З початком великого вторгнення Шандор став бійцем 101-ї Закарпатської бригади ТрО, однак не покинув викладання. Окрім усього, він є президентом Закарпатської туристичної організації. Ми відібрали найцікавіші думки Федора Шандора із його інтерв’ю виданню «Лівий берег»
Про власну мініскульптурку
«Для мене було сюрпризом. Скульптор Роман Мурник – мій товариш – вислав фотографію вже зі зробленою скульптурою. Питаю: «Це що?» А він каже: «Це професор з окопу. Може, знаєш його?». Я здивувався: «Навіщо?». Він відповів: «Це не ти. Це мем, який належить Україні». Приємно, що цьому професору з окопів зробили правильне сусідство: філіжанка закарпатської кави (бо як без того) і ноутбук, з якого я читав лекції».
Про те, чому пішов на фронт, не маючи жодного військового досвіду
«Я переконаний пацифіст, але є моменти, коли треба переходити червоні лінії. Треба було зробити цей вибір – інакше ми всі були б знищені як нація, нам залишилося б або емігрувати, або бути зґвалтованими та вбитими. Тож я, як і мільйони українців, зробив свій вибір і пішов записуватися 24-го, першого ж дня – пішов із холодним розумом, як соціолог, як філософ, без емоцій».
Про «головну стрілецьку зброю»
«Це лопата, щоб заритися. Тому що це війна артилерії і ІТ-технологій. Можливо, у двох відсотках випадків доля вирішується стрілецькою зброєю, і це, очевидно, спецназ, спецпідрозділи. Усі інші держать лінію військової оборони, де все вирішується високими технологіями – ну і людським фактором під назвою «українці».
Про мотиви росіян
«Цей другий етап війни, який розпочався 24 лютого, він алогічний. На першому етапі ще було зрозуміло, що їм потрібні території, а на другому вже зовсім не ясно, чого вони хочуть. Чому вони просто так убивають людей, ґвалтують жінок, спалюють дітей. Тепер ми маємо статистику, яка переросла в кількісний аналіз, і ми можемо сказати, що це їхня сутність, що їм подобається це робити і вони робили б це й далі».
Я переконаний пацифіст, але є моменти, коли треба переходити червоні лінії. Треба було зробити цей вибір – інакше ми всі були б знищені як нація, нам залишилося б або емігрувати, або бути зґвалтованими та вбитими.
Про «угорське питання»
«У мене частково угорське ДНК, по лінії батька. Угорська політика під час україно-російської війни неоднозначна, але ті солдати-угорці, які воюють у складі 101-ї та 128-ї бригад, показують, на чийому боці угорці… Угорці за національністю, за культурою – на стороні України. Усе інше – пусті слова і медійні маніпуляції. Тому роботу з угорським питанням я вважаю своєю другою важливою роллю на цій війні. Ми і колядуємо угорською в окопах, і звільнили кілька харківських сіл з українським і угорським прапорами – нам це дозволило зробити керівництво, щоб потім вся Угорщина це бачила, щоб це опублікували всі угорські медіа. Також ми (як волонтери. – Ред.) принципово активізовуємо в Угорщині цілі громади міст, щоб вони допомагали українській армії, щоб були причетними до спільної Перемоги».
Про міграційний виклик
Ми можемо втратити близько двох мільйонів учасників майбутнього творіння української нації від нуля до 18 років. Це діточки, які виїхали разом із батьками. Їх, наприклад, у Литві 50 тисяч, у Латвії – близько 60 тисяч, і ці країни радо забирають наш цвіт нації. Тому реагувати треба дуже швидко.
На першому етапі треба повернути їх назад або залишити ментально українцями. Через онлайн-освіту, через дитячі мультфільми українською мовою, через ігрові уроки. Коли закінчиться війна, багато жінок запропонують чоловікам: «Або ми, або залишайся там». Звичайно, більшість чоловіків виберуть свою сім’ю, і тому Україна може втратити і їх. Зараз маємо також і другий етап – він почав формуватися під час вступної кампанії, яка переконує йти у вищі навчальні заклади України, а не в інші.
Про Закарпаття
Через Закарпаття пройшли в Угорщину, Словаччину, Румунію багато мільйонів людей, і закарпатці самі вийшли зі свого конформізму, своєї маленької шкаралупки, взяли участь у всеукраїнському будівництві і всеукраїнській обороні. Тому Закарпаття змінилося зсередини, ментально. Я думаю, що той край, який раніше вважався на задвірках від Києва, тепер буде лицем України в бік Європи.
Соня КОШКІНА
Читайте також: ««Ми підем до бою разом із тобою»: любимий усіма волинський композитор записав пісню (Відео)»
