![Професор з окопу Федір Шандор: «Харківщину ми звільняли під угорськими прапорами»](https://volyn.com.ua/content/thumbs/750x500/k/o2/lzvaen-hw63pyy4ndrvr4ca2mak63qdvk5lqo2k.jpeg)
Ми і колядуємо угорською в окопах, і звільнили кілька харківських сіл з українським і угорським прапорами – нам це дозволило зробити керівництво.
Професор з окопу Федір Шандор: «Харківщину ми звільняли під угорськими прапорами»
Мініскульптури – одна з візитівок Ужгорода. Наприкінці 2022 року було відкрито 54-ту. Герой – професор з окопу, який читає студентам лекції в буквальному сенсі у перервах між боями. Зображено на ній Федора Шандора (на фото), професора Ужгородського національного університету, доктора філософських наук, завідувача кафедри соціології та соціальної роботи. З початком великого вторгнення Шандор став бійцем 101-ї Закарпатської бригади ТрО, однак не покинув викладання. Окрім усього, він є президентом Закарпатської туристичної організації. Ми відібрали найцікавіші думки Федора Шандора із його інтерв’ю виданню «Лівий берег»
![«Переважно я брав собі нічні чергування. А вранці, коли вже всі йшли спати, проводив пари».](https://volyn.com.ua/content/thumbs/800x/z/c6/o3iasw-0x187-780x1047-qlna3sb2mb4236hqesdmfvwsa77w2c6z.jpeg)
Про власну мініскульптурку
«Для мене було сюрпризом. Скульптор Роман Мурник – мій товариш – вислав фотографію вже зі зробленою скульптурою. Питаю: «Це що?» А він каже: «Це професор з окопу. Може, знаєш його?». Я здивувався: «Навіщо?». Він відповів: «Це не ти. Це мем, який належить Україні». Приємно, що цьому професору з окопів зробили правильне сусідство: філіжанка закарпатської кави (бо як без того) і ноутбук, з якого я читав лекції».
![«Приємно, що цьому професору з окопів зробили правильне сусідство: філіжанка закарпатської кави (бо як без того) і ноутбук, з якого я читав лекції…»](https://volyn.com.ua/content/thumbs/800x/p/et/ir622b-0x0-600x503-l5c2cfafu4hu3otr6s3naoalan3psetp.jpeg)
Про те, чому пішов на фронт, не маючи жодного військового досвіду
«Я переконаний пацифіст, але є моменти, коли треба переходити червоні лінії. Треба було зробити цей вибір – інакше ми всі були б знищені як нація, нам залишилося б або емігрувати, або бути зґвалтованими та вбитими. Тож я, як і мільйони українців, зробив свій вибір і пішов записуватися 24-го, першого ж дня – пішов із холодним розумом, як соціолог, як філософ, без емоцій».
Про «головну стрілецьку зброю»
«Це лопата, щоб заритися. Тому що це війна артилерії і ІТ-технологій. Можливо, у двох відсотках випадків доля вирішується стрілецькою зброєю, і це, очевидно, спецназ, спецпідрозділи. Усі інші держать лінію військової оборони, де все вирішується високими технологіями – ну і людським фактором під назвою «українці».
Про мотиви росіян
«Цей другий етап війни, який розпочався 24 лютого, він алогічний. На першому етапі ще було зрозуміло, що їм потрібні території, а на другому вже зовсім не ясно, чого вони хочуть. Чому вони просто так убивають людей, ґвалтують жінок, спалюють дітей. Тепер ми маємо статистику, яка переросла в кількісний аналіз, і ми можемо сказати, що це їхня сутність, що їм подобається це робити і вони робили б це й далі».
Я переконаний пацифіст, але є моменти, коли треба переходити червоні лінії. Треба було зробити цей вибір – інакше ми всі були б знищені як нація, нам залишилося б або емігрувати, або бути зґвалтованими та вбитими.
Про «угорське питання»
«У мене частково угорське ДНК, по лінії батька. Угорська політика під час україно-російської війни неоднозначна, але ті солдати-угорці, які воюють у складі 101-ї та 128-ї бригад, показують, на чийому боці угорці… Угорці за національністю, за культурою – на стороні України. Усе інше – пусті слова і медійні маніпуляції. Тому роботу з угорським питанням я вважаю своєю другою важливою роллю на цій війні. Ми і колядуємо угорською в окопах, і звільнили кілька харківських сіл з українським і угорським прапорами – нам це дозволило зробити керівництво, щоб потім вся Угорщина це бачила, щоб це опублікували всі угорські медіа. Також ми (як волонтери. – Ред.) принципово активізовуємо в Угорщині цілі громади міст, щоб вони допомагали українській армії, щоб були причетними до спільної Перемоги».
![](https://volyn.com.ua/content/thumbs/800x/k/o2/rm7lzg--1x48-566x613-hw63pyy4ndrvr4ca2mak63qdvk5lqo2k.jpeg)
Про міграційний виклик
Ми можемо втратити близько двох мільйонів учасників майбутнього творіння української нації від нуля до 18 років. Це діточки, які виїхали разом із батьками. Їх, наприклад, у Литві 50 тисяч, у Латвії – близько 60 тисяч, і ці країни радо забирають наш цвіт нації. Тому реагувати треба дуже швидко.
На першому етапі треба повернути їх назад або залишити ментально українцями. Через онлайн-освіту, через дитячі мультфільми українською мовою, через ігрові уроки. Коли закінчиться війна, багато жінок запропонують чоловікам: «Або ми, або залишайся там». Звичайно, більшість чоловіків виберуть свою сім’ю, і тому Україна може втратити і їх. Зараз маємо також і другий етап – він почав формуватися під час вступної кампанії, яка переконує йти у вищі навчальні заклади України, а не в інші.
Про Закарпаття
Через Закарпаття пройшли в Угорщину, Словаччину, Румунію багато мільйонів людей, і закарпатці самі вийшли зі свого конформізму, своєї маленької шкаралупки, взяли участь у всеукраїнському будівництві і всеукраїнській обороні. Тому Закарпаття змінилося зсередини, ментально. Я думаю, що той край, який раніше вважався на задвірках від Києва, тепер буде лицем України в бік Європи.
Соня КОШКІНА
Читайте також: ««Ми підем до бою разом із тобою»: любимий усіма волинський композитор записав пісню (Відео)»
![Telegram Channel](https://volyn.com.ua/src/img/channel.jpg)