Любити – це віддавати все (Історія про важливе)
Чоловік стояв за прилавком, розсіяно дивлячись на вулицю. До крамниці підійшла дівчинка і притислася носиком до скла вітрини. Очі кольору неба блищали, коли вона розглядала одну річ. Дівчинка увійшла в магазин і попросила показати їй намисто з блакитної бірюзи. – Це для моєї сестри, ви могли б його красиво загорнути? – запитала вона
Господар крамниці недовірливо подивився на маленьку і спитав:
– А скільки в тебе грошей?
Не вагаючись, та витягла з кишені свого платтячка зав’язану хустинку і стала розв’язувати вузлики. Вона поклала вміст на прилавок і радісно сказала:
– Цього достатньо?
Дівчинка гордо показала декілька монет.
– Знаєте, я хочу подарувати його своїй старшій сестрі. Відколи померла наша мама, вона піклується про нас і не має часу для себе. У неї день народження, і я впевнена, що вона почуватиметься щасливою, отримавши намисто під колір своїх очей.
Чоловік пішов у підсобку, поклав намисто у футляр, загорнув у яскравий червоний папір і зробив акуратний бант із зеленої стрічки.
– Візьми, – сказав він дівчинці. – Неси обережно.
Відколи померла наша мама, вона піклується про нас і не має часу для себе.
Дівчинка вийшла щасливою, вона бігла вулицею і підстрибувала на радощах.
День іще не закінчився, коли в крамницю увійшла вродлива дівчина. Вона поклала на прилавок уже відомий нам пакунок і стала випитувати:
– Це намисто куплене у вас? Скільки воно коштувало?
– А! – сказав власник магазину. – Ціна кожного товару моєї крамниці завжди є конфіденційною справою між продавцем і клієнтом.
Дівчина вигукнула:
– Але ж у моєї сестри було тільки декілька монет. Це ж справжня бірюза, правда? У неї ж не було достатньо грошей, щоб заплатити за намисто.
Чоловік взяв у руки футляр, поправив упаковку з надзвичайною старанністю, почепив бант і повернув подарунок дівчині:
– Ваша сестра заплатила найвищу ціну, ніж хто-небудь може заплатити – ВОНА ВІДДАЛА УСЕ, ЩО МАЛА.
Тиша заповнила маленьку крамничку, і дві сльози покотились по обличчю зворушеної дівчини, коли її руки брали невеликий пакунок.
Невідомий автор.
Справжній дар – це віддавати себе повністю і беззастережно. Вдячність того, хто любить, не знає меж у вияву ніжности.
Завжди дякуй, але не сподівайся нічиєї вдячности. Вдячність з любов’ю не тільки піднімає дух того, хто отримує, але й додає сил тому, хто дарує.
Росаріо ГОМЕС, оповідання з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»).
Останні новини:
- Волинянин витягнув з вогню мертвого сусіда і отруївся чадним газом.
- Поки в Україні йде кривава війна, штучний інтелект вимагає сексу.
- У Нововолинську велика громада проголосувала за перехід храму з УПЦ мп до ПЦУ.
- Ситуація на фронті на ранок 12 лютого - Генштаб ЗСУ.