«Я з тобою». Якщо дитина запитує про смерть

Як відповідати на важкі запитання, на які, зазвичай, зовсім не хочеться шукати відповідь? (Часто вони приголомшують одним лише фактом, що син чи донька думає про ТАКЕ!). «Краще б я вмер», – коментує тепер час від часу якісь події у своєму житті мій 6-літній син, скоса позираючи на мене. Коли почула цю фразу вперше, то навіть не знайшлася, що сказати. Про те, щоб нагримати зі словами «не смій такого більше» промовляти, не може бути й мови. Давно засвоїла, що чим емоційніша реакція батьків, тим частіше дитині хочеться «подивитися» ту сцену знову. Вона не вміє запитати: «А що тебе, власне, так розхвилювало?». Натомість намацуватиме відповідь, використовуючи той же подразник знову й знову. 

У віковій психології є інформація, що дитина активно зацікавлюється темою смерті десь із 5–6 років. Крім того, багато що залежить від того, що коїться в її житті (в нашому випадку і в її країні). І якщо вже діти висловлюють проблему й не отримують необхідної інформації про те, що їх дуже хвилює, ця тема може перетворитися на внутрішнього «черв’ячка» – того, що роз’їдає. Психологи, які коментують важке питання, одноголосно радять не оминати його й не обманювати. Якщо потрібно – брати паузу на підготовку. Нормально сказати: «Зараз я не готова тобі докладно усе розповісти. Але як зберуся з думками, то обов’язково повернемося до того, що тебе турбує». 

Усе це важливо промовляти дуже спокійно

Сімейна психологиня Світлана Ройз виклала поради про це в книзі «Таємниця життя та смерті». Вона наголошує, що коли дитина питає про останні миті, вона ще достеменно не розуміє глибини свого питання. Відтак їй і не потрібні від нас якісь глобальні відповіді – лише лаконічні й дуже конкретні. «Ти помреш?». – «Колись так, як і всі. Але зараз я з тобою і буду з тобою так довго, як зможу». Ройз також обстоює те, щоб не обманювати, якщо дитина цікавиться, чи помирають люди на війні. Психотерапевтка радить відказувати щось на кшталт: «Так, мені невимовно сумно, коли люди не цінують життя. Війни несуть смерть. Я дуже хочу, щоб у світі панував мир. Ніщо не може виправдати воєн й того, що гинуть люди». 

Усе це важливо промовляти дуже спокійно. Дітям необхідно знати, що близька їм доросла людина – упевнена в собі, сильна і є для них життєвою опорою. Коли мій син почув на своє чергове «краще б я вмер» моє зауваження: «Мені було б дуже боляче, якби це сталося. Дуже!» – він усміхнувся. В мене ж з’явилося відчуття, що чимдалі – тим рідше ця фраза лунатиме в домі… У цій темі, як і в багатьох щодо сім’ї, єдиного рецепту немає. Є лише схема: наприклад, опорою для дорослого є віра в силу ЗСУ, в людей, державу, в Бога, в себе, для дитини – дорослий із його вмінням бути опорою. 

Маєте свої відкриття, як жити з дітьми спокійніше, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.