Євгенія Іванівна розповідала про свій творчий шлях, і, звичайно, в авторському виконанні прозвучали її вірші.
Євгенія Назарук: «А перший мій вірш був надрукований у газеті «Волинь»
У цьому році Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олени Пчілки започаткувала творчі зустрічі з письменниками, поетами нашого краю, приурочуючи їх до дня народження митців. Минулого четверга гостею своєрідних поетичних читань була поетеса, членкиня Національної спілки письменників України Євгенія Назарук із села Лище Луцького району
Цей вечір нагадав теплу зустріч давніх друзів. Тут зібралися письменники, видавці, журналісти, шанувальники творчості Євгенії Іванівни. Присутні згадували тих, хто допомагав на початку творчого шляху, хто надихав, підтримував, чекав і чекає нових віршів, нових книжок.
Євгенія Назурук, яка вчителює у Лищенській загальноосвітній школі, поєднуючи педагогічну діяльність із творчістю, сказала, що її перший вірш був надрукований у «Волині». І пісня «Ой ліщино-Лище...», яку виконав гурт «Теремчани» Теремнівського будинку культури, написана на вірш пані Євгенії, котрий вона свого часу запропонувала на конкурс «Моє рідне село», оголошений ведучим рубрики «Доброго дня вам, люди!» Святославом Крещуком. Саме з легкої, як кажуть, руки журналістів нашої газети, які підтримали вчительку-поетесу, зміцнилося її переконання в тому, що не випадково взялася за перо. І сьогодні Євгенія Іванівна каже: «Коли мені було важко, траплялися люди, які надихали на те, щоб я писала».
Її поезія схожа на метелика, який сів на квіточку (таке порівняння прозвучало на цій зустрічі): вона така ж проста, зрозуміла й водночас – дивововижна за своєю суттю.
А ось звідки поезія в душі? Звичайно, з краю, де народилася, – рідного села Мальоване, що на Рівненщині. Дівчинка росла серед розкішної природи й сама набиралася від неї краси. Мабуть, тому її поезія схожа на метелика, який сів на квіточку (таке порівняння прозвучало на цій зустрічі): вона така ж проста, зрозуміла й водночас – дивововижна за своєю суттю. Хист до літератури й малювання прищепила доньці мама – вчителька історії Ганна Олексіївна. А батько, Іван Миколайович, – сільський трудівник, котрий працював у колгоспі і захоплювався бджільництвом, передав їй смак до пасічникування.Так-так, пані Євгенія ще й бджільництвом займається. Недарма кажуть, що талановита людина – талановита в усьому.
«Справжнім був би і співав «Калину»
Євгенія Назарук
Я не раз думки свої тривожу:
– А якби Шевченко був живий,
Де б він був? Запевнити всіх можу:
Був би він Герой наш полковИй.
Був би у морпіхах чи в «Азові»,
Чи в бригаді, що «Холодний Яр»...
Сипав іскри у вогненнім Слові,
Орків бив і наших яничар.
Правда вся про них – в «Великім льосі».
Прочитайте, як не «все одно».
І тому боїться його й досі
Кацапня і всяке там л....о.
Справжнім був би, і співав «Калину»,
І кістьми, як треба, то б поліг...
Над усе любив би Україну.
Над усе... Інакше-бо не зміг.
Читайте також: Легендарну Лію Ахеджакову вигнали з театру через підтримку України.
