Наші діти нам не належать
Вони прийшли пообідати, випити кілька цистерн молока, зносити сто пар взуття, розбити не один сервіз, вирости зі штанів, обзавестися бородою, дорости до бюстгальтера, баса, повноліття. Навчити нас фотошопу і спілкуванню в Telegram. Шити костюми короля австрійського. Пекти печиво «Губка Боб». Тримати слово і стримувати крик. Дотримуватися спокою. Ладнати з чоловіком, свекрухою і котом
Переконавшись, що уроки вивчені напам’ять, вони йдуть, а ми залишаємося. Посивілі, подорослішалі, осиротілі. Звичайно, діти ще не раз забіжать до нас на чай, привітати маму з іменинами, а тата – з Днем захисника Вітчизни. Але не залишаться назавжди.
Ось чому не можна розчинятися в них без залишку. Закривати з їх допомогою пробіли у взаєминах із чоловіком. Заповнювати ними власні порожнечі.
Безперечно, діти – найважливіша частина життя, але не все життя, тому їх виховання має бути паралельно з отриманням другої вищої, відкриттям квіткового бутіка, подорожуванням Африкою і дослідженням впливу Місяця на живі організми.
Індійська мудрість гласить: «Дитина – гість у твоєму домі. Нагодуй, вивчи і відпусти».
Індійська мудрість гласить: «Дитина – гість у твоєму домі. Нагодуй, вивчи і відпусти».
Крім того, вони найкращі вчителі і супутники. Але не раби чи боржники. Вони не зобов’язані мати наші параметри і стандарти, думати, як ми. Вчитися в підходящих нам університетах, виходити заміж у білому і взагалі виходити заміж. Дитина приходить, щоб іти своєю дорогою, і завдання батьків – не нав’язувати їй власних перонів, квитків і шляхів.
Ірина ГОВОРУХА.
Останні новини:
- НСЗУ ставить у приклад волинську громаду.
- Ядерний тероризм: російська пропаганда закликає РФ виводити з ладу українські АЕС.
- У Зеленського попередили про ймовірні ракетні обстріли наступного тижня.
- Ситуація на фронті на ранок 19 лютого - Генштаб ЗСУ.