Закохавшись у неї, жоден із юнаків ніколи вже не міг нікого полюбити

Давним-давно, коли боги часто гуляли по нашій грішній землі, жила-була прекрасна німфа Амариліс. Вона володіла чудовим голосом, там, де ступали її ніжки, розпускалися прекрасні квіти. Юна німфа славилася вродою, але серце у неї було черстве і жорстоке. Дуже любила зачаровувати юнаків своєю неземною красою. Закохавшись у неї, жоден із хлопців ніколи вже не міг нікого полюбити, так і вмирав у тузі за Амариліс. 

Німфа раділа кожній своїй перемозі і її зовсім не турбувало те, що люди на землі перестали одружуватися, жінки не народжували дітей, тому що не могли знайти собі судженого. Боги побачили, що скоро не залишиться людей, і вирішили покарати примхливу красуню. Доручили вони це богу осені. А він, побачивши Амариліс, закохався у неї до нестями. Зрозумів, що не впорається зі своєю любов’ю, і перетворив німфу на квітку. Він переніс її в африканську пустелю і наділив смертоносним ядом, який убив би будь-кого, хто посмів би зірвати цю красу. Квітка розпускалася на початку осені, але милуватися нею можна було тільки здалеку. 

Любов молодого вченого виявилася настільки сильною, що зруйнувала чари, – і одного разу замість квітки з’явилася дівчина.

Століття за століттям радувала вона бога осені, але в рослині все ще жила душа дівчини, яка сподівалася, що знайдеться чоловік, котрий полюбить її в такому образі і зруйнує своїм коханням чари. 

Одного разу молодий учений, що шукав рідкісні лікарські рослини, знайшов Амариліс. Він обережно викопав цибулину і посадив у себе вдома, поставив на освітленому місці й терпляче доглядав за нею. Любов молодого вченого виявилася настільки сильною, що зруйнувала чари, – і одного разу замість квітки з’явилася дівчина. Прожили вони довге й щасливе життя, а бог осені так тужив за своєю Амариліс, що вирішив залишити на землі на пам’ять про неї прекрасну квітку, яка цвістиме на початку осені і завжди притягуватиме до себе захопливі погляди. А отрути він уже не додавав... Але про всяк випадок не зривайте амариліс, нехай цвіте…

У міфах Стародавньої Греції є легенда про німфу Амариліс, яка закохалася в молодого садівника. Щоб добитися його любові і привернути до себе увагу, вона щодня пронизувала своє серце золотою стрілою, і з її крові виростали величезні червоні квіти. Однак садівник залишився холодним до дівчини. Тому букет амарилісів означає нерозділене почуття, його часто дарували, щоб показати неможливість взаємин.

Джерело: blog.i.ua.

Читайте також на volyn.com.ua: «Питання без відповідей про 24 лютого, ціною у тисячі життів».