Творчу зустріч назвали «Поезія, обпалена війною».
У селищі на Волині Україну влучним словом боронять поети
У Мар’янівці й довколишній окрузі шанувальників її поезії є багато. А війна навіть найгучнішими залпами не здатна заглушити в серці поета відлуння ненависті до ворога, його рим, що плачуть в унісон із згорьованими матерями, посиротілими дітьми, мріють про Перемогу й мир та сильним словом боронять нашу віру, мрії й любов до життя
З цих міркувань культурно-мистецька еліта Мар’яніської територіальної громади запросила на гостину в місцеву бібліотеку всіх, хто володіє словом, як зброєю, представників усіх поколінь, котрі не просто розмовляють рідною українською мовою, а мають хист чути в кожному слові милозвучність і гармонію.
Творчу зустріч назвали «Поезія, обпалена війною». Довершеністю авторських віршованих доробків, щирістю своїх почуттів присутніх вразили Юліанна Зимова, Альона Гергель, ЮліяБанера-Лісова, волонтерка Валентина Маціюк, освітянки Валентина Протальчук і Інна Вітковська, учні Мар’янівського ліцею Дарина Процюк і Наталія Романюк.
Творчу зустріч назвали «Поезія, обпалена війною». Довершеністю авторських віршованих доробків, щирістю своїх почуттів присутніх вразили Юліанна Зимова, Альона Гергель, ЮліяБанера-Лісова, волонтерка Валентина Маціюк, освітянки Валентина Протальчук і Інна Вітковська, учні Мар’янівського ліцею Дарина Процюк і Наталія Романюк.
Вірші декламували Христина Лучник, Ольга Гаврисюк, Надвя Венско, Софія Калахан, Дарина Процюк, пісенною оздобою дійства були виступи Наталії Романюк і Давида Вітковського.
Зворушливою натхненною творчістю віршарі дякували захисникам. Сумною лірикою згадали воїнів-земляків Миколу Кривов’язова, Артура Ключковича, Анатолія Гаса, Богдана Лагановського, Валентина Козодоя і юних Іванів Висоцького та Лагановського, які полягли смертю хоробрих у боях на фронтах війни, передчасно померлих Віктора Свєнтика, Михайла Харківа, Сергія Новака, Тараса Мельника, Анатолія Проценка, Сергія Бартошука, здоров’я котрих надломила війна.
Доброзичливі поетичні рядки лунали на честь жінок із швейного цеху з красномовною назвою «Шпильки», які шиють найпотрібніший одяг для військовослужбовців, волонтерів Валентини Маціюк, Михайла Суся, Юлії та Валерія Омельчуків, Андрія Лебезуна, Віталія Нагорняка, Євгенії Харків, Сергія Лотоцького, військового капелана Павла Сукманського й багатьох інших.
Слово про легендарних земляків, хоробрість ЗСУ, всіх, хто живе задля перемоги, мала Євгенія Харків, дружина легендарного захисника Михайла Харківа, авторка фільму «Я вірю, що закінчиться війна», знятого журналістами газети «Волинь».
Загиблих вшанували хвилиною мовчання й покладанням квітів до стели пам’яті. Додому поверталися, леліючи в душі нові вірші про Перемогу, Мир і сильну та щасливу Україну!
Читайте також: «Як змусити амариліс зацвісти? (Фото)».
