Воїн втратив ногу, але знайшов свою долю

Військовослужбовець Збройних сил України пригадує:

— Колоною пересувалися у напрямку Криму. Ворожа авіація нас помітила і почала обстрілювати. Я біг разом із побратимом, упав перед ним і всі осколки, як кажуть, узяв на себе. Підвестися вже не зміг.

Важко пораненого Богдана відвезли до шпиталю в Олешках. Там 22-річному бійцю ампутували ліву ногу. Але доля пом'якшила цей удар — у лікарні він познайомився з медсестрою Настею, яка доглядала за ним. Молоді люди почали спілкуватися, сподобалися одне одному.

Потім Богдана доправили у Херсон, Настя періодично відвідувала його, та згодом війна, окупація роз'єднала закоханих. До лікарні у Херсоні вдерлися російські загарбники. Так Богдан і ще четверо важко поранених українських вояків потрапили у полон.

— Спочатку ми говорили їм, що є цивільними, а потім за нашими історіями окупанти довідалися, що ми військові. Тоді вже нас узяли під контроль. Допитували представники фсб. Знімали, запросили їхніх журналістів. Телефон відібрали… – пригадує боєць.

Доля пом'якшила цей удар — у лікарні він познайомився з медсестрою Настею, яка доглядала за ним. Молоді люди почали спілкуватися, сподобалися одне одному.

Богдан не знав, як живе його Настя в окупованих Олешках, і дуже хвилювався. А 11 листопада минулого року хтось із медиків розповів хлопцям радісну новину, що українські військові визволили Херсон.

— Спершу я не вірив, кажу: «Завезіть мене, я хочу подивитися, чи це правда», – розповідає Богдан. Просив, щоб мене вже забрали звідси. Вдалося повідомити про себе братові, також військовому. І тоді до мене приїхали хлопці у цивільному, передали записку від мого брата. Він написав, що ці хлопці відвезуть мене до нього.

Номер коханої Богдан знав напам'ять. Тож, щойно зустрівся із братом, зателефонував дівчині.

— Вона зраділа, плакала від щастя, що я уже повернувся до своїх і уже невдовзі після лікування поїду додому, – усміхається Богдан. – А я їй сказав, аби їхала з Олешок до мене, на Хмельниччину.

Насті вдалося вирватися з окупації. Дівчина 4 дні добиралася до батьків Богдана у Славуту. Там чекала на свого Героя, поки той проходив реабілітацію та вчився ходити на протезі. Розрадою були телефонні розмови.

А потім — довгоочікувана зустріч. Богдан відразу освідчився дівчині, запропонував їй стати його дружиною. А в лютому молодята побралися у Славуті. Коли завершиться медовий місяць, Богдан планує продовжити службу у Збройних силах України.

За матеріалами «5 каналу», «Шепетівського вісника».

Оксана СКРИПАЛЬ.

Читайте також на volyn.com.ua: «20-літня чекає на первістка від.... 60-річного!».