Волинянин згорів у танку, захищаючи в бою столицю: сьогодні сумна річниця загибелі солдата Романа Марценюка

Рідні брати пішли на фронт

Наприкінці травня 2022 року він мав відзначити 30-ліття… У Романа Марценюка було безліч планів на майбутнє. Та життя воїна раптово обірвалось… Проклята війна все перекреслила…

Народився захисник у мальовничому селі Радовичі колишнього Іваничівського району. Після закінчення Грибовицької загальноосвітньої школи навчався в Нововолинському вищому професійному училищі № 1 (тепер – Державний навчальний заклад «Нововолинський центр професійно-технічної освіти»), здобув кваліфікацію штукатура, лицювальника-плиточника. Був хорошим майстром. Невдовзі одружився. У подружжя народилась донечка Даринка, якій нещодавно виповнилося 8 років. Та пара, на жаль, розлучилася.

Як розповіла мама солдата, Анжела Сівер, у січні 2021-го за прикладом брата Івана Роман уклав контракт на проходження військової служби, обійнявши посаду навідника танка 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Він швидко оволодів військовою спеціальністю, здобув повагу та авторитет серед бойових товаришів.

Якось сказав, що танком мав проїхати дорогою, встеленою трупами російських військових. 
Та вирішив, що зробити так не зможе. Він навіть мертвих окупантів шкодував – таким добрим був!

Роман їздив навчатись на полігон у Львівську область, згодом удосконалював навички у «Десні», що на Чернігівщині. А в той злощасний день 24 лютого перебував на полігоні в Рівному, звідки його через тиждень відправили під столицю. За словами мами, Роман до останнього не вірив, що росія наважиться на повномасштабне вторгнення.

– Я й сама не думала, що все буде настільки страшно, – з сумом у голосі зазначає співрозмовниця. – Коли син воював під Києвом, постійно, майже щодня, контактували. Щоправда, у нього згорів телефон, і щоб мені подзвонити, позичав мобільний у побратимів.

Розказував про жахіття, яке там бачив. Якось сказав, що танком мав проїхати дорогою, встеленою трупами російських військових. Та вирішив, що зробити так не зможе. Він навіть мертвих окупантів шкодував – таким добрим був! Тож із хлопцями відтягнули тіла на узбіччя – і лише тоді рушили...

– Син вірив у Перемогу України, – продовжувала пані Анжела. – Згадую його слова: «Мамо, ми їх швиденько розіб’ємо... Переможемо». 

Два танкісти одночасно стали Героями

11 березня 2022 року екіпаж танка Т-64 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого у складі Олександра Цюпака, Романа Марценюка та механіка-водія (прізвище не вказувалося в цілях безпеки) знищив кілька одиниць бронетехніки противника у селі Наливайківка Бучанського району, також ефективно відбивав ворожі атаки в напрямку Макарова, що на Київщині. Однак уже наступного дня внаслідок шквального артилерійського обстрілу їхній танк було підбито. З екіпажу вдалося врятуватися лише пораненому механіку-водію, а Олександр Цюпак та Роман Марценюк загинули.

– Роман був життєрадісним, мав чимало захоплень, зокрема дуже любив риболовлю. А ще – гарно малював. Особливо, коли просила молодша сестричка Богданка... У Нововолинську жила його кохана дівчина, з якою після служби планував одружитися, мріяв про синочка, – зі сльозами на очах ділиться мама нездійсненими планами сина. – Чи можна таке пробачити? 

«Веселий, приязний, активний, завжди готовий допомогти й підтримати…» – так згадують однополчани солдата Романа Марценюка. А ще розповідають, що в бою з лютим ворогом він, людина донедавна цілком цивільна (мав мирну професію і став до лав військових у 28 літ, не відслуживши навіть строкової), демонстрував хоробрість, відвагу та професіоналізм, гідні найвищої державної нагороди…

…Героїв-танкістів із воїнськими почестями поховали в один день, 15 березня 2022 року: майстер-сержанта Олександра Цюпака – у селі Залужжя Володимирського району, а для Романа Марценюка місцем його вічного спочинку стало кладовище приміського села Грибовиця. Прощальна церемонія відбулася на мікрорайоні Шахтарському в Нововолинську, де мешкав воїн.

Згодом в один день обидва танкісти стали Героями України. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 20 квітня 2022 року майстер-сержанту Олександру Цюпаку та солдату Роману Марценюку присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). 

У боях за Україну полягли мужні сини Волині

Анатолій ШЕВЧИК – боєць із села Бузаки Камінь-Каширського району;
Дмитро МАКСИМЧУК – боєць із села Гайове, що на Ківерцівщині;
Роман БЕРБЕГА – боєць із міста Нововолинська;
Олександр СОСНИЦЬКИЙ – боєць із села Дідичі, що на Ківерцівщині;
Віктор КОЗАКОВ – боєць із міста Нововолинська;
Валентин РОМАНЮК – боєць із села Дубечного, що на Старовижівщині;
Андрій НІКОЛАЙЧУК – боєць із міста Луцька;
Микола ТЕРЕШКЕВИЧ – боєць із села Вишнів, що на Любомльщині;
Іван КОВАЛЬЧУК – боєць із села Сільці-Млинівські, що на Ратнівщині;
Дмитро МЕЛЬНИЧУК – боєць із міста Ківерці;
Олег ПАСТУХОВ – боєць із села Борисковичі, що на Горохівщині (родом він із села Довгів);
Олександр ВАСИЛЮК – боєць із села Красів, що на Горохівщині;
Віталій КОБЕЦЬ – боєць із села Річиці, що на Ратнівщині.

Останні новини:

• На Волині попрощалися з воїном, який підірвався на міні (Фото).
• Український офіцер побив солдата в навчальному центрі – у ЗСУ відсторонили його від служби.
• Летить на 300 кілометрів: Наєв розповів, якою українською зброєю ЗСУ б’є ворога.
• Сім'я волинян обклеїла пінопластом пам'ятку архітектури. Що робить влада.

Усі новини російсько-української війни – тут.