Цікаво, чи в багатьох мерів нашої країни в кабінеті є вишитий Гімн України зі словами: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краї панувати не дамо нікому», – як у Віктора Годика?
«На посаді мера не зробиш так, щоб усім було добре»
25 років тому жителі Мирного на Горохівщині сміливо обрали 22-літнього Віктора Годика сільським головою в Україні (на той час він був наймолодшим, хто обіймав таку посаду). Минуло вісім років, і йому, новообраному мерові, честь господарювати так само завзято, як і в рідному селі, ввірив древній мудрий Горохів. Відтоді місто красивішає на очах. Навіть у війну в Горохові надійно, добротно, затишно від людяності й дивовижно приємного відчуття: тут не залишать наодинці ні з радістю, ні з бідою. А ще дружбою з усією Горохівською територіальною громадою та її лідером Віктором Годиком дорожить закордоння й засвідчує її підтримкою й допомогою з першого дня російського нашестя. «Люди тут такі хороші, що до них увесь світ горнеться. Не в різні сторони, а до єдності – ось рівень нашої Горохівщини!» – цими словами 25 років поспіль Віктор Леонідович освідчується в любові своїй батьківщині, а горохівчанам – у неймовірній повазі до них
1. Прізвище, ім’я, по батькові, освіта, професія… Годик Віктор Леонідович, голова Горохівської міської ради. Закінчив Горохівський сільськогосподарський технікум, Львівську національну академію ім. С. Гжицького, Національну академію державного управління при Президентові України. Організатор комерційної діяльності, магістр регіонального управління.
2. З газетою «Волинь» я … з 1998 року. Кожен випуск «Волині» – це правдивий підручник історії з почерком сьогодення й поглядом у майбутнє. Горджуся, звісно, коли бачу на сторінках видання горохівчан.
3. Навряд чи коли горохівчани уявляли на своїх вулицях сакури, екзотичні сквери, фонтани, лед-ліхтарі, відроджене з очеретяного болота знамените Смалеве озеро в центрі й багато іншого, чим пишаються тепер. Що надихає робити місто не просто красивим і комфортним, а самобутнім і досконалим? Моя передвиборча фраза 18-річної давності: «Ви побачите, як зміниться Горохів!»
4. 10 березня ви зустрінете свої 47-мі іменини. Чого у Вікторові Годику не в силі змінити роки? Бажання дивитися людям в очі після кожного прийнятого рішення, зробленої справи, даного слова. Життя навчило: якщо будеш відвертим і чесним перед собою, то таким будеш і в спілкуванні з людьми. На посаді мера не зробиш так, щоб усім було добре. Набагато важливіше зберегти на ній цінності від Бога й отчого дому – віру, порядність, духовність.
Дуже люблю людей, незалежно від того, як вони ставляться до мене. Посадовець без людей ніхто, кожна людина – особистість й потребує шанобливого ставлення до себе.
5. З першого дня головування в селі та в місті ви завжди вражаєте своєю толерантністю навіть до скандалістів. Навряд чи хто бачив вас сердитим, нервовим. Ви не зриваєтеся, навіть коли доводиться давати відсіч чиїйсь підлості, некомпетентності, політиканству… Я й справді не нервую. Звісно, є емоції, бувають спалахи, але вони секундні. Дуже люблю людей, незалежно від того, як вони ставляться до мене. Посадовець без людей ніхто, кожна людина – особистість і потребує шанобливого ставлення до себе. Люди вчать! Навіть недоброзичливі. Головне – засвідчити їм таку повагу, якої хочеш для себе. І не ділити на своїх та чужих. А знайти можливість допомогти навіть тоді, коли це здається неможливим.
6. Ваша команда називає вас «генератором ідей». А хто вона для вас? Як обираєте тих, з ким щодня потрібно вирішувати долю міста і його жителів? У ній кожен професіонал і на своєму місці. Люблю працювати з молодими й досвідченими, зі сміливими в думках та в ідеях. У Горохівській міській раді всі такі, тому нам все вдається. Неможливого немає, якщо є з ким іти до поставленої мети. Ця мета зараз – Перемога, тому всі горохівчани стали волонтерами. Вдячний тим, хто не рахується з часом, грошима, забезпечує захисників усім, що потрібно ЗСУ на фронтах.
7. Наскільки важко виконувати бюджет, забезпечувати усталену життєдіяльність громади, дбати про 500 біженців?.. Це все робиться й зробиться. Найважче хоронити тих, завдяки кому все буде Перемога й Україна – наших воїнів-Героїв.
8. У вас багато друзів? Ні, але я хочу бути другом кожній людині й почуваюся ним.
9. До війни Горохів став відомим багатьма фестивалями, спортивними злетами. Ви завжди підтримуєте всі творчі ідеї мистецької й спортивної еліти краю, вкладаєте багато власних коштів у культурно-мистецькі дійства, спонсоруєте творчі поїздки народних колективів Горохівщини за кордон. Вас звикли бачити азартним гравцем на футбольному полі… Красивого й корисного не можна не любити. Щоправда, на футбол зараз часу не вистачає, але свої голи я заб’ю після Перемоги.
Читайте також на volyn.com.ua: «Коли, на думку горохівського міського голови, закінчиться війна».
10. Чиє слово закон удома – ваше чи дружини Орисі? Звісно, рішення приймаємо разом, але винен завжди я. Виручає почуття гумору. А якщо серйозно, то найбільше люблю, коли поруч Орися й доньки: Ірина, студентка Національного університету «Львівська політехніка», й третьокласниця Вікторія. Їхнє чекання – найдорогоцінніше, що потрібно, аби почуватися щасливим.
11. Щороку в день святого Вознесіння Горохів святкує свої іменини. До війни з нагоди кожної такої дати ви зі своєю командою робили містові і його жителям прегарні сюрпризи. Дарували, скажімо, крісло Щастя, зроблене з кінських підков, чи фонтан, грандіозний фестиваль або викладену новою бруківкою площу… Яким буде дарунок на честь Перемоги? Він теж обов’язково буде на віки. Все, що ми будемо робити після Перемоги, ми вдячно присвячуватимемо живим і загиблим героям, які здобули мир, зберегли Україну, подарували нам можливість почуватися вільними, а отже, щасливими людьми.
Записала Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також на volyn.com.ua: «Сьогодні на Волині кажуть «Слава!» лідеру потужної громади».
