Стікаючи кров’ю, дівчина витягнула з-під обстрілу свого коханого, якому відірвало руку

Вони познайомилися, боронячи Україну. Олена, перукарка з Дніпропетровщини, добровільно пішла парамедиком. Станіслав служив у Нацгвардії.
Дівчина згадує, що одразу звернула увагу на його сині очі, але про кохання, зізнається, навіть не думала. «Я йшла рятувати людей, тому що я це вмію. Бачу, якийсь дивний тип... А далі було вороже оточення – і все стало зрозумілим, хто є хто», – каже вона. 

Коли влітку їм вдалося вийти з оточення, усвідомили свої почуття. Незадовго перед пораненням Станіслав освідчився. «Якийсь час я подумала, – усміхається Олена. – А тоді кажу: «Добре, я згодна, але ти «попав». Зі мною буде надійно, але спокійно не буде». Я замовила вже сукню, і обручки в нас були готові. Хотілося красиво, як дівчинка...»

...У той день вони разом вивозили поранених бійців, аж раптом надійшов виклик: ще один захисник потребує допомоги. Та до машини не встигли дійти – потрапили під мінометний обстріл. «Оглушило. Тіло заніміло, запекло. Але я чую його крики – треба щось робити», – розповідає Олена. 

Найважче було затягнути в бліндаж. Тягнула, скидала броню, руки тремтіли. Я, власне, зробила б це для будь-якої людини, не лише для свого нареченого.

Сама стікала кров’ю, з осколками в нозі та шиї, але, попри біль та слабкість, рятувала коханого. Одразу побачила, що поранення в Станіслава дуже тяжкі: відірвало руку, важке поранення живота... «Намагалась онімілими руками накласти турнікет. І все, що могла, зробила. Найважче було затягнути в бліндаж. Тягнула, скидала броню, руки тремтіли. Я, власне, зробила б це для будь-якої людини, не лише для свого нареченого», – переконує дівчина.

«Тягнула сама, бронежилет скинула, каску. У неї поранення в шию і в ногу. Все, що я пам’ятаю, Олена тримає пальцем собі шию, а другою – намотує мені турнікет, – пригадує Станіслав і додає: – Вона була для мене дорогою людиною, а зараз стала ще дорожчою...».

Відчайдушна допомога Олени врятувала коханого, визнають медики Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, куди доправили поранених із передової. Тут закоханим уже зробили кілька операцій. Про цей випадок розповів генеральний директор медзакладу Сергій Риженко. За його словами, чоловік був «дуже важким»: кома, дихав за допомогою апарата. Досвідчений хірург Костянтин Кравченко провів дві операції, рятуючи життя Станіслава.

Олені тим часом хірурги дістали осколки із шиї та ноги, вона швидко йде на одужання, але ще на візочку. Станіслав залишається в реанімації, дуже слабкий. Але навіть важкі поранення не заважають молодим людям проявляти свої почуття. «Вони можуть розмовляти безперервно, тримати одне одного за руки й кохати так, як не здатен ніхто. Їхнє майбутнє і долю врятували прості медики лікарні імені Мечникова. Усміхаються, мріють про дім і палке кохання. А зараз Станіславу вкрай важлива її любов, тому що війна обриває струни…» – зазначає лікар Риженко.

Зичимо цій чудовій парі багато років щасливого життя і купу діточок, а Україні – Перемоги над російськими нелюдами, які принесли стільки горя. 

Ольга ПАВЛОВСЬКА.

Читайте також: «Родина з Рівненщини втратила на війні другого сина».