Війна 26.03.2023, 10:06

Поранений воїн провів 42 дні без їжі у підвалі під Бахмутом

Олексій Гордєєв харчувався крихтами та пив із калюж – схуд з 80 до 42 кілограмів

Під час боїв під Бахмутом ЗСУ захопили позиції російських загарбників та знайшли у сільському підвалі пораненого українського захисника Олексія Гордєєва. Як розповів журналіст Андрій Цаплієнко, «з дірками від куль та осколків у стегні та спині, але живий». «З пекла його витяг доброволець ЗСУ із Нової Зеландії. Нагорі точилися бої, а поранений Олексій 42 дні лежав у підземеллі серед його вбитих і вмираючих від ран товаришів, яким він хотів, але не міг допомогти», – розповів Цаплієнко.

Доброволець із Нової Зеландії вважав свого друга Олексія загиблим. Почувши голос побратима, Олексій закричав: «О! Нова Зеландія тут!». «Мій брат!» – вигукнув доброволець, не повіривши своєму щастю.

Як виявилось, харчувався Гордєєв крихтами – схуд з 80 до 42 кг. Пив із калюж, а коли вода закінчилася, втамовував спрагу отруйним антифризом із нагрівача.

Я ще такого не бачив. Хіба що в радянській кінохроніці про звільнення Освенцима. Крайній ступінь виснаження. Просто живий скелет.

Головний редактор видання «ОстроВ» Сергій Гармаш розповів: Олексія врятувало і те, що один з окупантів іноді ділився з ним своїм пайком. Декілька інших українських бійців померли в полоні від голоду й ран.

«Я ще такого не бачив. Хіба що в радянській кінохроніці про звільнення Освенцима. Крайній ступінь виснаження. Просто живий скелет. Олексію пощастило. Його звільнили. «Мені дали компотику», – весь час повторював він, усміхаючись. «Компотик» був мрією у страшному голоді та холоді підвалу», – шокований Гармаш.

Зараз Олексій у шпиталі в Дніпрі. Його прооперували, лікують від отруєння та дистрофії, скоро переведуть до київської клініки. Батько воїна Олександр Гордєєв подякував усім, хто молився за його сина і допомагав «усі ці нескінченні півтора місяця». «Наші молитви ближчі до Бога, тому що наші хлопці – воїни світла!» – написав він у Facebook.

А журналіст Сергій Гармаш акцентує на тому, що окупанти без жодного сенсу тримали людей у підвалі без їжі та води, хоча могли б обміняти на своїх і врятувати їм життя. «Адже ваші матері теж чекають на синів... У чому сенс?

Це якийсь дикий експеримент? Просто груповий садизм? Розумом росію не зрозуміти», – зазначив він.

Так, люди не можуть зрозуміти нелюдів.

Василь КІТ.

У боях за Україну полягли мужні сини Волині

Олександр ГНАТЮК – боєць із міста Володимира;
Віктор МАЙОРЕНКО – боєць із села Заріччя, що на Володимирщині;
Віталій ДИШКО – боєць із села Ветли, що на Любешівщині;
Олександр ГРИСЮК – боєць із села Квітневе, що на Рожищенщині;
Владислав ФЕДЬКО – боєць із села Затурці, що на Локачинщині;
Володимир БОЙКО – боєць із міста Володимира;
Андрій ПЛІСІК – боєць із села Цир, що на Любешівщині;
Артем БАГЛАЙЧУК – боєць із міста Луцька;
Руслан ВОЛОХ – боєць із села Поліське, що на Старовижівщині;
Петро ШИЛЮК – боєць із села Текля, що на Старовижівщині;
Михайло ЧОП – боєць із села Осівці Камінь-Каширського району;
Ігор ТРОФИМЮК – боєць із села Привітне, що на Локачинщині;
Валерій НИДЗА – боєць із міста Луцька;
Андрій ТАРЕНДА – боєць із села Лище Луцького району.