Витвір Василя Шумика нагадуватиме про сьогоднішній подвиг його колег ще й майбутнім поколінням.
Поки батько творить «Героїв без зброї» на Волині, його син документує їхні подвиги на Херсонщині
У головній будівлі рятувальників з’явилося неймовірне панно, яке створив їхній колега з понад 20-літнім досвідом Василь Шумик
«Ви знаєте, хотілося зобразити все, що в нас коїться, й ту роботу, яку ми робимо. Вживаю «ми», бо ж колишніх пожежників не буває! Я, наприклад, віддав роки життя цій професії і пишаюся цим! Де б я не був, кажу, що я пожежник», – розповідав про свій витвір і про себе ветеран служби цивільного захисту Василь Шумик.
На величезному настінному панно, яке чоловік створював упродовж місяця, – картина з нашого українського життя: на фоні воєнних руїн працівник ДСНС тримає врятовану дівчинку, трішки далі пожежники намагаються загасити вогонь, а групка інших переносить постраждалого. Усе, як є і відповідно до назви панно: справжні герої без зброї, які рятують, розміновують і, на жаль, іноді самі гинуть під обстрілами...
З ініціативи командира навіть узявся за портрет олійними фарбами. І вийшло!
Цей дійсно дуже атмосферний витвір Василя Шумика тепер оздоблює вхід у будівлю головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій у Волинській області та Першого державного пожежно-рятувального загону.
Розпитую в митця, як він такому навчився, – художня школа? Василь Шумик реагує з усмішкою: «Де в селі художня школа?! Я родом із Полиць Камінь-Каширського району. Батько працював у колгоспній будівельній бригаді. Мама на ділянки ходила й на ферму. Певно, щось зверху було дано. А я зумів виявити хист до малювання і, як кажуть, руку набити». Він малював і оформлював стінгазети в школі, створював плакати й стенди в армії, продовжив у Львівському пожежному училищі, де працював і в ленінських кімнатах, а пізніше в українських світлицях. З ініціативи командира навіть узявся за портрет олійними фарбами. І вийшло! Малювання супроводжувало його й тоді, коли одягнув форму пожежника. А от на перше панно Василь Шумик замахнувся, коли збудував власний дім у Камені-Каширському.
Інтернету не було, тож вивчав журнали з інтер’єру – і свого таки домігся, хоч було непросто. Тепер його витворами милуються колективи Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, Львівського університету пожежної безпеки і колеги з ГУ ДСНС області. Василь Шумик коментує: «У цій роботі, по-перше, важлива практика – руку набити. А по-друге, треба знайти той матеріал, з якого добре ліпити й різати. Буквально рік-два тому я знайшов свій, з якого виходить те, що хочу. Я наношу шар спеціальної шпаклівки потрібної товщини, а потім вирізаю різцями задумане, затим підтираю наждачкою... А потім за рахунок розфарбовування додається об’єм, перспектива, глибина».
З ініціативи командира навіть узявся за портрет олійними фарбами. І вийшло!
Оповідає ще, як приємно йому було працювати серед колег: різьбити для них і про них. Адже волинські рятувальники, починаючи з травня минулого року регулярно їздять працювати на деокуповані території: розміновують, чергують...
Коли говоримо про це з Василем Шумиком, він звіряється, що зараз на Херсонщині перебуває його син Олександр.
Представник пресслужби ДСНС в області, старший лейтенант Шумик документує воєнні будні рятувальників – героїв без зброї.
Олена КАЛЕНЮК.
Читайте також: «Зеленський: «Ядерна зброя в білорусі означає, що зустріч путіна і Сі була невдалою».
