«Поки Дашенька була жива, ми судилися за неї та готові були гори звернути, щоб її забрати. Але після її смерті все це втратило сенс…» – розповіла Наталія Коберник журналістці «Фактів».
Убили та спалили у печі... свою 5-річну доньку
Попри те, що всі в селі на Житомирщині знали цю родину як неблагополучну, вбивцям вдавалося приховувати зникнення дівчинки довгих дев’ять місяців
Не менше вражає в цій історії те, що одного разу дитину вже забирали у батьків-нелюдів. Майже три роки вона прожила у дитячому будинку сімейного типу. За цей час стан її здоров’я помітно покращився (маленька Даша мала ДЦП та інші важкі діагнози). Але коли біологічні батьки раптово захотіли повернути дочку, соцслужби беззастережно стали на їхній бік.
«Матір Даші постійно бив співмешканець, ламав їй руки, навіть коли та була вагітна...»
Слідство встановило, що батьки вбили доньку у серпні 2018 року. Як потім розповіла сама мати дівчинки, під час чергової сімейної сварки її співмешканець штовхнув Дашу. Дитина впала, вдарилася головою і знепритомніла. «Після невдалих спроб зробити їй штучне дихання співмешканець жінки розпалив у печі вогонь і спалив тіло дівчинки, а кістки виніс на вулицю», – повідомили в обласному управлінні поліції Житомирської області.
Зникнення Даші довго залишалося непоміченим. Інформація про те, що дитину, можливо, було вбито, надійшла до поліції лише у травні 2019 року. Коли правоохоронці прийшли до її батьків, мати заявила, що з дочкою все гаразд, і показала дитину, одягнену в дівчачі речі. Але виявилося, що це... її син, якого вона намагалася видати за зниклу дочку.
Загибель маленької Даші стала особистою трагедією для Наталії Коберник – прийомної мами, в родині якої дівчинка прожила три роки (Наталя разом зі своєю великою сім’єю зараз у Нідерландах, куди вони змушені були переїхати через повномасштабне вторгнення росії). Розповідаючи «ФАКТАМ» про Дашу, Наталя називала її донькою. І розказала про свою довгу та марну боротьбу із соцслужбами, представники яких чомусь вирішили, що у батьків-алкоголіків дитині буде краще.
У родині Наталії Даша опинилася, коли їй було лише півтора року. Дівчинка тоді потрапила до лікарні зі страшними побоями.
– На ній не було живого місця, її били батьки, – розповіла Наталія Коберник. – Я дізналася про Дашу від начальника служби у справах дітей у Житомирі. Чиновниця сказала мені, що є дівчинка, якій зараз шукають прийомну сім’ю. Це було у травні 2015 року. Виявилося, що ще у жовтні 2014-го Дашу забрали у п’яних батьків, а вона була така побита, що навіть не могла сидіти.
Сім місяців Даша жила у лікарні. Її долею ніхто не цікавився, а батьки продовжували вести звичний спосіб життя. У результаті Даші дали статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Але її матір при цьому батьківських прав не позбавили, це мав бути наступний етап.
Як тільки я побачила Дашу, одразу зрозуміла, що ми її заберемо. Діагнози мене не лякали, хоча раніше в нас не було діток із подібними проблемами зі здоров’ям. Медсестра казала, що Даша ні до кого не йде на руки. А до мене вона одразу простягла ручки й сказала: «Мама».
Коли правоохоронці прийшли до її батьків, мати заявила, що з дочкою все гаразд, і показала дитину, одягнену в дівчачі речі. Але виявилося, що це... її син, якого вона намагалася видати за зниклу дочку.
У свої півтора року дівчинка важила лише 7 кілограмів. Це була виснажена хвора дитина. Ми одразу почали з нею працювати. Стали водити її до фахівців, пройшли 12 курсів реабілітації. І досягли хорошого результату: розробили Даші ручку, вона вже могла брати нею предмети. У нашій родині Даша зростала у любові та турботі.
Чому ж дитину повернули біологічним батькам? За словами Наталії, почалося все з того, що раптом з’явилася її рідна бабуся. Сказала, що хоче побачити онуку, чому Наталя із чоловіком не перешкоджали.
– Бабуся розповіла, що її доньку (матір Даші) постійно бив співмешканець, знущався, ламав їй руки, – каже Наталія Коберник. – Бив навіть тоді, коли та була вагітна. До речі, тому Дашенька й народилася із паралічем. Мати Даші мала ще двох дітей, але їх у неї забрали, а її саму позбавили батьківських прав.
Спочатку до нас приїхала лише бабуся. Наступного разу вона привезла й доньку – маму Даші, а потім її співмешканця. На цих людей було боляче дивитися. Відразу стало зрозуміло, хто вони й що являють собою. Дашенька їх боялася. Я розуміла, що ці зустрічі лише травмують дитину. Але тільки-но спробувала висловити незгоду, в ситуацію втрутилися незнайомі люди, які назвали себе активістами.
Вони стали кричати, що я погана прийомна мати, якщо не даю Даші бачитися з її біологічною матір’ю. Потім саме ці активісти допомогли матері Даші подати до суду й повернути дитину. Коли стало зрозуміло, що біологічні батьки хочуть забрати Дашу, представники соцслужб нарешті подали до суду, щоб позбавити цю жінку батьківських прав. Не розумію, що їм заважало це зробити раніше. А тут вийшло, що мати Даші сама подала позов, щоб повернути дитину. І Житомирський обласний апеляційний суд чомусь став на її бік.
І хоча Наталя з чоловіком продовжили судитися за Дашу, дівчинку повернули її біологічним батькам.
«Не хвилюйтеся, ми все перевіряємо, тримаємо на контролі...»
– Дашу забрали 12 квітня 2018 року. А вже у серпні ці нелюди, виявляється, її вбили, – розповіла Наталя. – Останні дев’ять місяців ніхто не знав, де Даша і що з нею відбувається. Хоча соцслужби мали це контролювати. Коли я їм дзвонила, соцпрацівники казали: «Не хвилюйтеся, ми все перевіряємо, тримаємо на контролі. Батьки не п’ють, дитина розвивається». А в січні 2019 року несподівано з’ясувалося, що Дашу вже кілька місяців не бачив жоден соціальний працівник. Представники соцслужби з Овруцького району тричі приходили до цієї родини й жодного разу не бачили дитину. «Як це так? – запитувала я. – А якщо вони її вбили?!». «Наталю Анатоліївно, що ви таке кажете?! – відповідали мені соцпрацівники. – Хто міг її вбити?». А виявилося, нашої Дашеньки на той момент уже справді не було в живих…
Говорячи про «активістів», не без допомоги яких Даша опинилася в руках нелюдів, Наталя припускала, що насправді цих людей цікавила зовсім не дитина, а земля, де розташований будинок сімейного типу: «Тут хороша й дорога земля. Нам із чоловіком не раз натякали, що ми маємо звідси виселитися. А коли «активісти» після рішення суду прийшли забирати у нас дитину, вони виламували в нашому будинку двері і вікна та кричали, щоб ми звідси забиралися».
Про те, що ця жахлива ситуація стала можливою через втручання у долю загиблої дівчинки так званих активістів, які супроводжували судові процеси та всіляко впливали на те, щоб дитину забрали з прийомної родини, у 2019 році зазначали й у поліції. Проте офіційних звинувачень цим людям ніхто так і не висунув.
Повідомляючи про вирок біологічним батькам дитини, у прокуратурі Житомирської області зазначили, що вбивці своєї провини так і не визнали:
«Слідством було проведено кропітку роботу. З метою пошуку слідів злочину було перекрито русло річки, де виявлено людські останки зі слідами термічного спалення. Судові експертизи встановили, що вони належать дитині. У суді фігуранти своєї провини не визнали, перекладали відповідальність одне на одного. У скоєному не розкаялися».
Нещодавно вбивцям було винесено вирок: батько отримав 15 років позбавлення волі, мати – 7 років.
Читайте також: «Пристрелив 12-річного пацана... поховали»: окупант заявив про страту малолітньої дитини (Відео)
