Курси НБУ $ 41.29 € 43.47
Чому деякі волиняни мусять переглядати російські соцмережі

Не від доброго життя люди відвідують такі сайти.

Фото Pixabay.

Чому деякі волиняни мусять переглядати російські соцмережі

Нещодавно у відомого волинянина Олега Покальчука, який є авторитетним соціальним психологом, запитали, чи допоможе українцям ліпше розуміти психологію ворожого народу перегляд російських телеканалів? Він відказав так: «Якщо ваше прізвище не Залужний, вам не треба знати, що в голові у ворога». Та частина українців усе ж таки змушена переглядати соцмережі окупантів

Серед нас, волинян, є такі, у серцях яких очікування біди й віра ведуть баталії між собою місяцями. Бувають миті, коли їхні сподівання, що все буде добре, виборюють більший внутрішній простір, а буває, що темнота зневіри безупинно шириться судинами, не слухаючись жодних аргументів мозку. Мова про будні сімей, які сподіваються знайти своїх близьких у полоні. Достеменно того, що такі військові, які зникли безвісти, перебувають у росіян, не знає ні держава, ні рідні. Є лише припущення, свідчення побратимів, надії... 

Деякі люди дозволяють собі позаочі дорікати односельцям за грошову компенсацію, яку держава виплачує за полеглого. Раптом вам трапиться бути свідком цього лиходійства – то закривайте таким роти.

Таких у нас кілька сотень... Саме їм регіональний координатор у Волинській області Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Раїса Клименко радить одне: «Дивіться рашистські телеграм-канали». Окупанти дуже люблять викладати різні відео про українців, і хай би які мотиви вони мали, однак такими діями роблять неоціненну послугу – інформують про наших зниклих. Певна річ, в Україні розроблена схема, як рідні можуть вплинути на занесення знайденого таким чином воїна у списки полонених на обмін. (Про це готуємо матеріал у найближчий номер газети). 

Однак я вирішила розповісти про це саме у «Погляді» в надії, що це сприятиме нашому ще більш бережному ставленню одне до одного. Ми не знаємо, які думки у жінки, яка, сидить поруч у маршрутці, чоловіка, який, розштовхуючи всіх, простує вулицею, чи підлітка... Теперішнє (те, що триває понад рік) навчило нас закривати стулки черепашок так, щоб не пускати більше болю, ніж можемо сприймати. Раціонально. Та тільки декого воно зробило черствим до страшної ненормальності – настільки, що, як переповіла колега, яка спілкувалася із сім’ями полеглих воїнів, деякі люди дозволяють собі позаочі дорікати односельцям за грошову компенсацію, яку держава виплачує за полеглого. Раптом вам трапиться бути свідком цього лиходійства – то закривайте таким роти.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

 

Реклама Google

Telegram Channel