Навесні квітуча форзиція особливо ефектна на тлі хвойних дерев. Підходить цей чагарник як для групової, так і для одиночної посадки, для формування живоплоту, прикраси схилів.
Сонце у вашому саду
Милуючись цвітінням форзицій навесні, важко запідозрити їх близьку спорідненість із такими не схожими оливами. Та це рослини саме із сімейства маслинових
Вони зазвичай цвітуть на межі зими та весни, у березні-квітні, щойно розтане сніг. Та зміни клімату вносять корективи і тут: через холодну весну форзиція може «стартувати» значно пізніше.
Квітів на ній так багато, що вони вкривають весь кущ, створюючи неповторний ефект. Розпускаються частіше не по одній, а в пучках по 2–6. Тримаються довго – до 25 днів, опадають аж після появи листя, залишаючи по собі золотий килим. Завдяки своїм численним яскравим – зі сліпучими відтінками жовтих, золотавих, сонячних чи лимонних барв – квіточкам форзиція є справжньою окрасою саду, вона оживляє його після зими. Перецвівши, кущ вкривається зеленим листям, не менш численним і барвистим. Восени ця рослина дарує особливе шоу: листя перефарбовується у яскраві оранжево-червоні, жовті чи пурпурові кольори.
Коли цю рослину приписують до чагарників, здатних рости майже в будь-яких умовах, вас не обманюють. Звичайно, для форзицій є свої заборони: вона не цвістиме в тіні, обмерзатиме у не захищеному від вітру місці, не буде нормально розвиватися у твердій глині, кислому чи сирому ґрунті. Та це «стандартні» обмеження для будь-якого чагарника з числа красиво квітучих видів. А загалом форзиція приємно дивує: кущі чудово розвиваються на сонці й у напівзатінку; ідеальна земля для них – супіщаники та суглинки, однак підійде і пухкий, із середнім рівнем родючості, в міру вологий чи сухий грунт.
Форзицію краще висаджувати восени, даючи кущам достатньо часу на укорінення, – хоча б за декілька тижнів до першого несильного приморозку. Проте можна це зробити і навесні, але влітку доведеться постійно поливати. Дистанція до сусідніх рослин має бути 1,5 м (для високих сортів – 2 м). Потрібні великі посадкові ями глибиною до 70 см і шириною хоча б пів метра. Ґрунт слід змішати у рівних частинах із компостом (чи перегноєм) і піском, на дно викласти два шари дренажу (20–25 см) – зі щебеню чи битої цегли і піску. Кореневу шийку потрібно залишити на рівні землі, для рясного поливу відразу зробіть лунку. Политі кущики замульчуйте.
Форзиція приємно дивує: кущі чудово розвиваються на сонці й у напівзатінку; ідеальна земля для них – супіщаники та суглинки, однак підійде і пухкий, із середнім рівнем родючості, в міру вологий чи сухий ґрунт.
Єдине, що для форзицій справді потрібно робити, – не забувати про обрізку після цвітіння (аби вона краще розросталася). Найулюбленіша стратегія квітникарів – просто вкоротити всі гілки на третину чи половину висоти. Та фахівці радять із третього року ще й видаляти найстаріші гілочки, щоб не довелось для збереження інтенсивності цвітіння кожні 3–4 роки обрізати кущ для омолодження кардинально, «на пеньок». Краще після зими одразу видаліть підмерзлі, сухі гілочки. Але, якщо хочете, щоб рослина рясно цвіла, не перестарайтеся. Один зі способів повернути до життя занедбані екземпляри – обрізати їх повністю над землею. Тоді втратите один вегетаційний період, але наступного року кущ буде пишним.
Підживлювати цей чагарник можна лише весною: після сходу снігу комплексними добривами (60 г) і органікою (від 3 кг), а після цвітіння – фосфорно-калійними (по 45–60 г на кущ).
Поливати форзицію потрібно лише в дуже тривалу посуху (2–3 рази на місяць). Щоб точно вберегти бруньки зимою, необхідно обмотати крони нетканими матеріалами. У разі безсніжжя слід подбати про укриття коріння сухим листям чи лапником.
Для форзицій краще використовувати вегетативні методи розмноження – так зберігаються сортові переваги, а цвітіння починається не на шостий, а на третій рік. У цього чагарника можна укоренити відведення, зелені живці чи розділити великі старі кущі, що розрослися й випустили чимало порослі. Живці нарізають у червні, вкорінюють під ковпаком у піску за температури 22–25 градусів, обов’язково підливаючи.
Цей морозостійкий чагарник ідеальний і як живопліт, і як одиночний кущ. Його можна формувати у сферичні крони, а високі пониклі – направляти по стінах і опорах.
Форзиції чудово поєднуються з хвойними, спіреями, багрянником, барбарисами та іншими садовими кущами. Їх доповнюють первоцвітами та весняними цибулинними, вітреничками, рястом, килимовими флоксами та іншими квітучими ґрунтопокривними видами. Вони гармонійно поєднуються з геранями та аюгами.
Важливо також пам’ятати, що форзиція – один із кращих ранніх медоносів, що рятує бджілок після тривалої зими.
За матеріалами zelenasadyba.com.ua, agro-market.net.
Софія В’ЯДАЧ.
Читпйте також: «Одіяльце з Бахмута: історія справжнього кохання».
