Олег Пастухов одягнув форму прикордонника, щоб його діти й онуки жили у незалежній державі.
Волинянин Олег Пастухов поміняв трактор на автомат і до останнього бився з ворогом під Бахмутом
Уродженець села Борисковичі Луцького району з 2014 року воював в АТО, а з початком повномасштабної війни знову пішов захищати державу. Рідні згадують, що не дозволяв навіть заводити розмову, що він може не воювати. Через рік, у лютому 2023-го, незадовго до своєї смерті, зателефонував додому зі словами, що, напевно, не повернеться
Він загинув 21 лютого, виконуючи бойове завдання під Бахмутом. На той момент прикордоннику, старшому сержантові Олегу Володимировичу Пастухову виповнилося 48 років. У цей час, якби не було війни, зі слізьми оповідає його сестра Олеся, він би уже планував, що і коли сіятиме в себе в селі. Саме робота на землі була тим, що він любив понад усе. (Торік у березні 6 гектарів тієї землі мусили віддати в оренду, бо хазяїн поміняв трактор на автомат...) Любив і родину: маму Раїсу Павлівну, дружину Наталю, доньку Василину, яка подарувала йому двох онуків, сина Володимира... Племінниця Ірина Богуш із сумною усмішкою каже: «Він мій хрещений, татусько. Був у нас маленький і худенький, але дуже добрий! Як приходив із війни у відпустку, зустрічала його з українським прапором і жовто-блакитними хризантемами. А одного разу голубих квітів не було, то купила фарби й пофарбувала, щоб було як слід».
Олег Володимирович часто повторював, що гордиться Україною і дуже хоче, щоб і вона ним пишалася. Певно ж, невипадково день його народження припадав на День Незалежності, 24 серпня...
У родині горюють за воїном, але і пишаються його внутрішньою силою. Він повторював, що своїх хлопців (тих, з якими здружився в АТО) самих на війні не покине. Олег Пастухов мав багато приводів лікуватися в лікарні, але й слухати про те не хотів: ковтав ліки і тримався в строю. Ще в 2014-му йому довелося навчати солдатів-новобранців копати окопи, робити бліндажі; передавав навики прикордонника молодим і дуже хотів, щоб швидше настав мир. Був нагороджений медалями учасника бойових дій та АТО, а також медаллю ветерана війни. Олег Володимирович часто повторював, що гордиться Україною і дуже хоче, щоб і вона ним пишалася. Певно ж, невипадково день його народження припадав на День Незалежності, 24 серпня...
Таким його запам’ятають рідні. Фото з сімейного архіву рідних Олега ПАСТУХОВА.
Зв’язок із воїном обірвався 21 лютого, а наступної ночі, розповідає його похресниця Ірина, їй наснився сон, у якому рідний дядько зі сльозами й на колінах просив, щоб вона йому допомогла – щоб знайшла його. Ірина Богуш каже, що на той момент вони не мали про свого рідного вояка ніякої інформації: «Ми не знали нічого: ні в якій він частині, ні який її номер. Навіть довго не знали, що він під Бахмутом. Якось не питали, бо головне було одне – щоб зателефонував». Нарешті вдалося з’ясувати, що Олег Пастухов служив у Луганському прикордонному загоні; тоді й почули страшну звістку... Мусили чекати, поки побратими заберуть старшого сержанта з поля бою, яке безперестанку обстрілювали росіяни...
Тепер родина з друзями воїна звернулася до глави держави з проханням надати захиснику звання Героя України посмертно. Допомогти вшанувати пам’ять нашого земляка таким чином може кожен із нас: потрібно підписати електронну петицію на офіційному інтернет-представництві Президента України.
Олена КАЛЕНЮК.
Читайте також на volyn.com.ua: «Льотчик луцької бригади поставив «автограф» на ракеті, якою знищив «шахед».
