«Я тебе чую»: як навчитися слухати дитину

Моє 6-літнє дитя має стільки бажання ділитися усім на світі, що поринути у свої думки ніяк не вдається. Якщо запевняю, що «смішних» історій уже наслухалася, пропонує страшні. А на мої слова, що не дуже люблю жахівки, тут же додає, що не такі вони вже й страшні… Слухати не бозна-які цікаві вигадки-оповідки у вихідні легше, аніж у будні після роботи. Час від часу син перепитує мене, чи усе мені зрозуміло, а я радію, що не може зазирнути в мої думки, які прокладають паралельні доріжки на свої теми. Однак, за великим рахунком, розумію, що за ось ці моменти мені треба триматися: з кожним наступним роком увага до мами знижуватиметься, а на перше місце стануть друзі, ровесники – такий принцип вікової психології. Ну і, крім того, це спілкування є необхідним дитині.  

За ось ці моменти мені треба триматися: з кожним наступним роком увага до мами знижуватиметься, а на перше місце стануть друзі, ровесники – такий принцип вікової психології.

 Власне, вміння батьків слухати психологи називають надзвичайно важливим. Радять виховувати в собі цю здатність, особливо якщо ви – з тієї категорії, яка не любить спілкуватися, або ж вважаєте, що нема чого марнувати час на дитячі небилиці. Аргументують питанням: «Що б ви відчували, якби бачили, що авторитетна вам людина ігнорує спілкування з вами?». За емоційним зв’язком між батьками й дитиною стоїть її самооцінка, здатність до розвитку й сприйняття нової інформації, вміння налагоджувати контакти зі світом… Багато чого дуже важливого для особистості. Тож, наприклад, британська психотерапевтка Філіппа Пері заохочує будувати, поглиблювати й плекати цю взаємодію незалежно від віку сина чи доньки: «Бачення дитиною світу так само цікаве й цінне, як і ваше. Якщо ви усвідомлюєте, що досі вам не надто було потрібно спілкування з дитиною, то варто замислитися: а чому так?». Психологиня має на увазі, що багато з нас повторюють досвід своїх батьків, які своєю поведінкою, зосередженням виключно на питаннях, чи поїв, як одягнутий і що в школі, обрізали наші важливі гілки. Відтак тепер мимоволі ми обрізаємо їх наступному поколінню.

У самовихованні на цю тему є й гарні новини: якщо зазирнути в очі малому оповідальнику чи оповідальниці, то можна побачити стільки радості з того, що мама слухає й цікавиться, що сили й бажання пливти за течією, яку пропонує дитя, у стократ збільшиться.

Якщо маєте свої винаходи, як спів­працювати з дітьми,  – запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Читайте також: Гей, батьки, а ви нормальні? (Колонка мами).